Здавалося б, життя однієї людини не може охопити стільки інтелектуальних і суспільних сфер, як це зробив Бертран Расселл. Народився він 18 травня 1872 року в Треллеку, Монмутшир, Уельс, він став одним із найвизначніших мислителів XX століття, залишивши після себе спадщину в логіці, філософії, математиці, соціальних та політичних питаннях.
Ранні роки Рассела були трагічними: до шести років він втратив батьків, сестру та дідуся. Виховувала його бабуся вдома, що сформувало його інтелектуальну самостійність. Уже в дитинстві він захопився математикою: вивчення евклідової геометрії у 11 років залишило у нього враження «першого кохання», сформувавши віру в можливість отримання абсолютно достовірних знань — основу його філософської мотивації.
У 1890 році він вступив до Трініті-коледжу Кембриджа для вивчення математики, де приєднався до таємного студентського товариства «Апостоли». Поступово його зацікавлення змістилося від чистої математики до філософії, а перша книга «Есе про основи геометрії» (1897) засвідчила його ідеалістичні погляди того часу. Пізніше він відмовився від ідеалізму під впливом німецьких математиків та друга Г. Е. Мура, прийнявши логічний аналіз як метод філософії.
Особливо визначним досягненням Расселла стала його концепція логіцизму: у праці «Принципи математики» (1903) він показав, що математика може бути виведена з логіки, заснованої на невеликих аксіомах, не використовуючи специфічно математичних понять. Однак відкриття парадоксу, відомого як Парадокс Расселла, вимагало від нього розробити складну розгалужену теорію типів, яка стала частиною його монументальної праці «Математичні начала» (1910–1913), створеної разом із А. Н. Вайтхедом.
У 1911 році Рассел почав популяризувати філософію через книги для широкого кола читачів, серед яких «Проблеми філософії». Він став відомим і як соціальний реформатор та пацифіст, особливо під час Першої світової війни, коли активно виступав проти війни. Через це він був двічі притягнутий до суду та відсидів шість місяців ув’язнення.
Його особисте життя було бурхливим: чотири шлюби, складні любовні історії. Міжвоєнні роки ознаменувалися популярними роботами на соціальні теми («Про освіту», 1926; «Шлюб і мораль», 1929; «Завоювання щастя», 1930) та заснуванням власної школи Бікон-Гілл.
У пізніші роки Рассел продовжив активну філософську діяльність і журналістику, викладав у США, написав бестселер «Історія західної філософії» (1945) та отримав Нобелівську премію з літератури у 1950 році. Навіть у старості він не залишав громадської діяльності, боровся проти ядерної зброї та війни у В’єтнамі, надихаючи молоде покоління.
Бертран Рассел залишив по собі понад 70 книг, близько 2000 статей та фундаментальні ідеї, що визначили розвиток логіки, епістемології та аналітичної філософії. Помер 2 лютого 1970 року в Пенріндеудреті, Меріонет.
Данило Ігнатенко
