Авіценна (нар. 980 р. поблизу Бухари, [нині Узбекистан] — помер 1037 р. Гамадан, Іран) — видатний мусульманський філософ, лікар і вчений, якого вважають найвизначнішим філософом-медиком середньовічного ісламу та одним із найавторитетніших мислителів, що писали арабською мовою.
Авіценна, чиє повне ім’я — Абу Алі Хусейн ібн Абдуллах ібн Сіна, вже в дитинстві виявив виняткові здібності: у 10 років він повністю вивчив Коран і невдовзі перевершив своїх учителів у логіці та філософії. Самостійно вивчаючи твори Арістотеля, Платона та інших елліністичних мислителів, він заклав основи своєї філософської системи. У 16 років він звернувся до медицини й зумів настільки добре її опанувати, що невдовзі вилікував самого еміра Бухари. Як подяку, той відкрив йому доступ до королівської бібліотеки Саманідів, справжньої скарбниці знань.
Він був надзвичайно плідним автором: збереглося близько 240 творів, які охоплюють філософію, медицину, математику, астрономію, музику, поезію й навіть алхімію. Серед них найвідоміші — «Книга зцілення», філософсько-наукова енциклопедія у чотирьох частинах (логіка, фізика, математика, меіфізика), та «Канон лікарської науки» — підручник, який став основою медичної освіти в ісламському світі та середньовічній Європі аж до XVII століття.
У своїй філософії Авіценна поєднав арістотелізм і неоплатонізм, розвинувши складну космологічну концепцію, в центрі якої Бог стоїть як першопричина буття.
«Канон медицини» містив систематизовану інформацію про анатомію, етіологію, профілактику, терапію, фармакологію і хірургію. Авіценна наполягав на важливості клінічного досвіду й доказів, що робить його попередником сучасної доказової медицини. Він описав понад 760 ліків, виявив діабет, сибірську виразку та методи репозиції хребта.
Під кінець життя Авіценна перебував при дворі еміра Ала ад-Даули в Ісфахані, де мав змогу спокійно займатися наукою. Під час військового походу він серйозно захворів і помер у місті Гамадан у місяць Рамадан 1037 року.
Данило Ігнатенко
