Книга Псалмів, одна з найважливіших частин Старого Завіту, є унікальним збірником священних пісень і віршів, які протягом тисячоліть надихали віруючих на молитву, роздуми та поклоніння. Ця книга, яка входить до третього розділу єврейського біблійного канону, відомого як Писання (Ketuvim), займає особливе місце як у юдаїзмі, так і в християнстві. Її значення виходить за межі релігійного тексту, оскільки вона відображає глибину людських емоцій, віри та духовних пошуків.
Структура
Сучасна Книга Псалмів складається з 150 псалмів, які поділені на п’ять книг. Цей поділ, ймовірно, наслідує структуру П’ятикнижжя (Тори), що підкреслює її значення для єврейської традиції. Кожна з п’яти книг завершується славослів’ям, що надає тексту ритуальну завершеність. Останній псалом, 150-й, служить урочистою доксологією, яка прославляє Бога через музику та пісню.
У єврейській традиції книга має назву «Tehillim» («Пісні хвали»), що підкреслює її основну мету — прославляти Бога. Грецький переклад, відомий як «Psalmoi», дав сучасну назву книзі — Псалми. Ця назва відображає музичну природу текстів, оскільки багато псалмів призначалися для співу під акомпанемент струнних інструментів.
Жанри та теми
Псалми вражають своєю різноманітністю жанрів і тем. Вони охоплюють широкий спектр людських емоцій: від радості й подяки до смутку та протесту. Серед основних жанрів можна виділити:
- Гімн (наприклад, Псалом 104, 135) — пісні, які прославляють Бога за Його велич і творіння.
- Плач (наприклад, Псалом 13, 80) — молитви, що виражають страждання та біль, часто з проханням про допомогу.
- Пісні довіри (наприклад, Псалом 46, 121) — тексти, які підкреслюють віру в Божу присутність і захист.
- Пісні подяки (наприклад, Псалом 9, 136) — вираження вдячності за Божі благодіяння.
Окрему категорію становлять царські псалми (наприклад, Псалом 2, 110), які зображують царя як посередника між Богом і народом. Також виділяються гімни Сіону (наприклад, Псалом 46, 122), що прославляють Єрусалим як центр Божої присутності.
Історичний контекст та авторство
Питання авторства та датування псалмів залишається предметом наукових дискусій. Більшість псалмів були написані протягом кількох століть, від часу ранньої монархії до періоду після вавилонського вигнання. Вони відображають різні етапи історії Ізраїлю, а також еволюцію релігійної думки та практики.
Традиційно багато псалмів приписуються царю Давиду, хоча сучасні дослідження вказують на колективне авторство. Псалми були невід’ємною частиною храмового богослужіння, а після зруйнування Першого Храму вони стали основою літургії Другого Храму.
Вплив на християнську традицію
Книга Псалмів мала величезний вплив на розвиток християнського богослужіння. Ранні християни, наслідуючи апостола Павла, використовували псалми як частину своєї літургії. У Новому Завіті псалми часто цитуються, що підкреслює їхнє значення для християнської віри. Після Реформації псалми були адаптовані для спільного співу, що сприяло їхньому поширенню серед віруючих.
Данило Ігнатенко
