Кідуш, релігійний ритуал освячення, полягає у виголошенні благословення над келихом вина у переддень Суботи або під час святкових днів. Його функція полягає у визнанні та проголошенні святості часу, який вирізняється з-поміж буднів. Витоки цього ритуалу сягають біблійних приписів, де підкреслюється важливість освячення сьомого дня як символу союзу між Богом та Ізраїлем.
Ритуал
Традиційно кідуш виголошує глава родини, хоча участь у співі або декламації благословення можуть брати всі присутні. Під час ритуалу келих вина тримають у правій руці, після чого кожен учасник має змогу відпити з нього. Якщо вино відсутнє, допустимим є використання хліба як заміни.
У ашкеназькій традиції на святковому столі обов’язково присутні два накриті хліби, які символізують подвійну порцію манни, дарованої ізраїльтянам у пустелі перед настанням Суботи.
Варіації та додаткові практики
Існує звичай проголошувати кідуш не лише в колі родини, але й у синагозі після вечірньої служби в п’ятницю. Така практика бере початок з часів, коли мандрівники та малозабезпечені євреї знаходили нічліг у синагогах і мали змогу брати участь у святковій трапезі. Водночас у ніч Песаху, коли центральним ритуалом є седер, кідуш інтегрований у його порядок і не читається окремо після служби.
Крім вечірнього освячення, кідуш також виголошується після ранкової служби суботи та свят, передуючи біблійним читанням.
Символіка
Обряд поєднує матеріальне та духовне. Вино та хліб виступають символами Божого благословення й достатку, тоді як саме благословення є вербальним актом сакралізації. Таким чином, кідуш можна розглядати як синтез фізичного й метафізичного, де через прості дії проглядається глибока теологічна концепція освячення часу.
Данило Ігнатенко
