Між 5-м і 4-м століттями до нашої ери кельтські племена масово рушили до південної Європи, маючи намір захопити землю та багатство, щоб прогодувати свою зростаючу кількість. Коли ці племена почали перетинати Альпи, вони вступили в конфлікт із римлянами та греками, які жили довкола Середземного моря. Смерть Олександра Македонського (356 р. до н. е. – 323 р. до н. е.) зробила Грецію легкою мішенню для багатьох опортуністичних кельтських вождів, які повели свій народ на Балкани, спочатку у Фракію та Іллірію, перш ніж просуватися до Македонії.
Перебуваючи на Балканах, цим племенам вдалося завоювати кілька грецьких, іллірійських і фракійських армій, вирізавши території за короткий термін. Під керівництвом царя на ім’я Бренн коаліція кельтських племен спробувала вторгнутися в саму Грецію. Зрештою війська Бренна були розгромлені та розсіяні греками в Дельфах у 279 р. до н. Після цього кельтські племена, що увійшли на Балкани, зазнали нових поразок, і багато з них втекли в Малу Азію. Кельтські експедиції до Греції зрештою закінчилися крахом для кельтів, але вони мали тривалий вплив на політику Середземномор’я та призвели до створення кельтського королівства Галатія у високогір’ї Анатолії.
Ранні взаємодії між кельтами та греками
Ранні грецькі звіти про кельтів були дещо нейтральними та цікавими, і мало уваги приділялося дивним народам, що жили на північній околиці грецького світу. Греки були затятими колонізаторами, і грецькі громади виникли в Малій Азії, Північній Африці та Західній Європі до 7 століття до нашої ери.
Массалія (яка згодом стала містом Марсель) була саме такою колонією, заснованою близько 600 року до нашої ери. Розташоване на північно-західному узбережжі Середземного моря, це було одне з найперших місць контакту між кельтами та греками. Найдавніша згадка про кельтів, що збереглася, походить від Гекатея з Мілета, який описав кельтське село на північ від Массалії. Археологічні дані показали, що між греками Массалії та сусідніми кельтськими поселеннями велася широка торгівля.
Кельтська еліта торгувала вином, посудом для пиття та іншими символами статусу з купцями з Греції та етруської Італії. Ці екзотичні предмети розкоші дозволяли кельтським лідерам демонструвати свій статус і щедрість за допомогою екстравагантних бенкетів і дарування подарунків. Таким чином мережа торгівлі між Середземномор’ям і Центральною Європою сприяла підтримці соціальної ієрархії.
Данило Ігнатенко
