Історія карт Таро бере початок у північній Італії XV століття. Вони виникли як розширення стандартної гральної колоди, до якої додали п’яту масть із 21 унікальної алегоричної карти — «тріумфів» (trionfi), а також окрему карту — «дурня» (il matto).
На той час гральні карти вже були поширеним явищем у Європі, зокрема в Італії, де проводили експерименти з дизайном та кількістю фігурних карт. Додавання дам до придворних карт і створення символічних карт свідчить про прагнення зробити гру не лише цікавішою, а й багатшою на образи та культурні алюзії.
Алегорії та впливи епохи Відродження
Тріумфи, на відміну від мастей, не мали чітко визначеного значення чи функції в грі. Їхня головна цінність — у візуальних алегоріях, що ґрунтувалися на середньовічних релігійних, філософських і навіть політичних уявленнях. Їхні сюжети часто відтворювали символіку тріумфальних процесій — святкових дійств, що поєднували театральність і моральне повчання.
У карт Таро є зв’язок із мистецтвом того часу: багато образів перекликаються з фресками, ілюстрованими манускриптами й гравюрами XV століття. Таким чином, Таро відображає дух епохи Відродження — синтез знання, естетики та духовності.
Структура колоди
Сучасна стандартна колода Таро містить 78 карт, поділених на два аркани:
Старші аркани (22 карти)
Карти старших арканів мають зображення, що представляють різні сили, характери, чесноти та вади.
Молодші аркани (56 карт)
Це «практичний» аспект колоди, пов’язаний із щоденними ситуаціями, стосунками, роботою, конфліктами та ресурсами. Вони поділені на чотири масті:
Жезли (трефи) — дія, амбіції, воля;
Кубки (черви) — емоції, любов, взаємини;
Мечі (піки) — конфлікти, мислення, виклики;
Монети (бубни) — матеріальний добробут, ресурси, стабільність.
Кожна масть має 10 числових карт (від туза до 10) та 4 фігурні карти: валет, лицар, дама та король.
Ворожіння та езотерична традиція
Хоча Таро виникло як гра, вже в XVIII столітті воно стало частиною езотеричної традиції, насамперед у Франції. Практика ворожіння передбачає інтерпретацію карт за певними схемами — розкладами, у яких значення карти залежить від:
- Її позиції в розкладі;
- Орієнтації (пряма чи перевернута);
- Поєднання з іншими картами.
Окультисти, такі як Жан-Батіст Аллієтт (Еттейла), Еліфас Леві та пізніше Артур Едвард Вейт, доклали зусиль до створення систем, у яких кожна карта набула точного символічного значення. Так виникли колоди Таро, пристосовані спеціально для ворожіння (наприклад, Таро Вейта-Сміт, 1909 р.).
Таро в сучасній культурі та психології
Сьогодні Таро використовується не лише у ворожінні, а й у психотерапії, арт-терапії, креативному письмі, коучингу. Усе частіше воно слугує дзеркалом внутрішніх процесів, засобом самопізнання або інструментом роботи з підсвідомістю.
Поширення цифрових платформ зробило Таро доступним у віртуальному форматі — як додатки, веб-розклади або інтерактивні інтерпретації. Водночас класичні паперові колоди залишаються популярними серед практиків і колекціонерів.
Данило Ігнатенко
