Калвін Кулідж (нар. 4 липня 1872, Плімут, Вермонт, США — пом. 5 січня 1933, Нортгемптон, Массачусетс) — 30-й президент Сполучених Штатів (1923–1929), який увійшов в історію як прихильник консервативної економічної політики та відновлення довіри до федерального уряду після скандалів адміністрації його попередника, Воррена Г. Гардінга.
Ранні роки та формування світогляду
Калвін Кулідж був єдиним сином Джона Кальвіна Куліджа та Вікторії Мур Кулідж. Його батько, нащадок переселенців, які прибули до Нової Англії близько 1630 року, поєднував роботу комірника з активною громадською діяльністю. Він прищепив синові традиційні пуританські чесноти — чесність, працьовитість, ощадливість, стриманість і релігійність. Мати ж пробудила в ньому любов до книг і природи, що згодом вплинуло на його інтелектуальний розвиток.
Освіту Кулідж здобув у Амхерстському коледжі, після чого розпочав юридичну практику (1897). У 1905 році він одружився з Грейс Анною Гудх’ю, вчителькою Інституту Кларка для глухих. Подружжя виховало двох синів.
Початок політичної кар’єри
Кулідж розпочав політичну діяльність у 1898 році як член міської ради Нортгемптона (Массачусетс). Швидко просуваючись кар’єрними сходами, він став мером міста (1909), а згодом обіймав посади сенатора штату (1911–1915) та віце-губернатора (1915–1918). У 1918 році його було обрано губернатором Массачусетсу.
Національну популярність Кулідж здобув у 1919 році під час страйку бостонської поліції. Коли поліцейські вимагали поліпшення умов праці та створили профспілку, страйк переріс у масові заворушення. Кулідж викликав на вулиці Національну гвардію й відмовився відновити на посадах звільнених страйкарів. Його тверда заява — «Немає права страйкувати проти громадської безпеки ніким, де б і коли б це не було» — стала відомою на всю країну і закріпила його репутацію рішучого політика.
Шлях до Білого дому
Рішучість Куліджа та його консервативні погляди зробили його ідеальним кандидатом на посаду віце-президента в команді Воррена Г. Гардінга на виборах 1920 року. Їхнє гасло «Повернення до нормального життя» знайшло відгук у виборців, втомлених від воєнних потрясінь та економічних змін. Пара Гардінг—Кулідж здобула переконливу перемогу: 60% голосів проти 34% у демократів Джеймса Кокса та Франкліна Д. Рузвельта. У колегії виборців результат був ще більш вражаючим — 404 проти 127.
Президентство
Кулідж став президентом у серпні 1923 року після несподіваної смерті Гардінга. Його головним завданням було відновлення довіри до виконавчої влади, підірваної корупційними скандалами адміністрації попередника. Продовжуючи економічний курс, спрямований на підтримку бізнесу, Кулідж зберіг низькі податки, обмежував державне втручання в економіку та сприяв зростанню приватного підприємництва.
Данило Ігнатенко
