Історія

В індуїзмі існує вчення про Дашаватару (дослівний переклад – десять втілень Бога). Частина індуїстів розуміє Дашаватару як десять втілень Бога Вішну, частина

Марван I ібн аль-Хакам (623–685) став одним із ключових постатей ранньої історії Омейядського халіфату. Його коротке, але значуще правління (684–685) ознаменувало

Абд аль-Малік ібн Марван (нар. 646/647, Медіна — помер у жовтні 705, Дамаск) був п’ятим халіфом Омейядської династії (685–705 рр.), чия діяльність стала

Купол Скелі — одна з найвеличніших пам’яток ісламського світу, розташована в самому серці Єрусалима. Ця святиня, зведена халіфом Омейядів Абд аль-Маліком

Ісламська архітектура, будівельні традиції мусульманського населення Близького Сходу та інших регіонів, починаючи з VII століття, є однією з найвиразніших

Лоренцо Гіберті (бл. 1378, Пелаго — †1 грудня 1455, Флоренція) — видатний італійський скульптор і теоретик мистецтва доби раннього Відродження.

Салії (лат. Salii, що означає «танцівники») були особливою групою жерців у давньоримській релігії, які виконували культову службу на честь бога війни Марса.

Святий Григорій Палама (народився 11 або 14 листопада 1296 року в Константинополі — помер 1359 року в Салоніках, Візантійська імперія; канонізований 1368

Янус — одне з найдавніших і найхарактерніших божеств римської релігії, яке уособлювало початок і кінець, відкриття та завершення, перехід між старим і новим.

Квірін (лат. Quirinus) посідав одне з найпочесніших місць у римському пантеоні, стоячи поряд із Юпітером і Марсом. Саме фламіни — верховні жерці цих трьох

Легенда про Ромула і Рема є одним із найвідоміших міфів давньоримської культури. Вона поєднує в собі елементи релігійних вірувань, епічних переказів і

Сатурн у римській релігії поставав одним із найдавніших божеств. Його вважали покровителем сівби, насіння і врожайності, богом, який дав людям мистецтво землеробства.

Кронос, або Крон, у давньогрецькій релігійній традиції посідає особливе місце серед титанів — прадавніх божеств, що передували олімпійським богам.

Зевс — головне божество давньогрецького пантеону, верховний володар богів і людей, бог неба, блискавки та грому. У римській міфології йому відповідає Юпітер.

Тифон, у давньогрецькій міфології, — молодший син Геї, богині Землі, та Тартара, володаря підземного світу. Його образ у міфах втілює найжахливішу силу

Деметра (грец. Δημήτηρ) — одна з головних богинь давньогрецького пантеону, покровителька землеробства, родючості ґрунту та циклів природи.

Діоніс, син верховного бога Зевса і смертної жінки Семели, посідав особливе місце серед олімпійських божеств. Його походження поєднує божественне й людське

Орфей — легендарний герой давньогрецької міфології, чия постать поєднала в собі людське й божественне. За переказами, він був сином Музи, найчастіше називають

Кельти — індоєвропейський народ, що в епоху своєї могутності у IV столітті до нашої ери охопив більшу частину Європи — від Британських островів до Малої Азії.

Друїди — це представники вченого та жрецького класу серед стародавніх кельтів, які відігравали ключову роль у духовному, освітньому та правовому житті своїх племен.