Ісламська філософія охоплює інтелектуальні доктрини, розроблені мислителями мусульманського світу переважно у період ІХ–ХІІ століть. Вона сформувалася під впливом арістотелізму, неоплатонізму та ісламської теології. Основною мовою філософських праць була арабська, хоча значна частина мислителів мала неарабське походження (зокрема перси).
Ісламська філософія відрізняється від каламу — богословської традиції, яка хоч і використовувала раціональні аргументи, але була орієнтована на захист догматичних засад віри. Першим значним філософом ісламського світу вважається Аль-Кінді, який започаткував переклад і коментування грецьких текстів. Аль-Фарабі систематизував філософські знання та висунув концепцію ієрархії наук. Ібн Сіна (Авіценна) інтегрував арістотелівську метафізику з ісламською онтологією, ввів розрізнення сутності й існування, поняття необхідного буття, а також розвинув логіку, медицину й етику. Його твори стали основою для подальших дискусій як у мусульманському, так і в європейському середовищі.
Ібн Рушд виступив як провідний коментатор Арістотеля і критик аль-Газалі. Він стверджував автономність філософського пізнання й розвинув концепцію «подвійної істини», тобто можливості співіснування релігійного й раціонального знання без конфлікту між ними.
Ісламська філософія мала значний вплив на єврейських та християнських мислителів. У XII столітті твори Ібн Сіни, Ібн Рушда та інших філософів були перекладені на латину та іврит. Маймонід (1138–1204), зокрема, в Єгипті розробив філософсько-теологічну концепцію, що поєднувала арістотелізм і юдейське богослов’я, спираючись на мусульманські джерела.
У XII столітті почалася критика філософії з боку мусульманських теологів. Аль-Газалі поставив під сумнів легітимність філософського метафізичного знання, що призвело до зниження авторитету філософії. Традиціоналіст Ібн Таймія пізніше розвинув цю критику. Попри це, вплив ісламської філософії на західноєвропейську думку, особливо у сфері логіки, метафізики й етики, залишався суттєвим. Ісламська філософія функціонувала як ланка між античною грецькою думкою та середньовічною латинською традицією.
Данило Ігнатенко
