Імперія Каролінгів, заснована Карлом Великим у 800 році, стала одним із найважливіших політичних утворень раннього Середньовіччя. Проте після смерті Карла Великого у 814 році його спадкоємець, Людовик I Благочестивий, зіткнувся із серйозними викликами, які зрештою призвели до послаблення та розпаду імперії.
Людовик Благочестивий
Людовик I Благочестивий (814–840) кардинально відрізнявся від свого батька, Карла Великого. Якщо Карл був воїном і завойовником, то Людовик зосередився на релігійній легітимності та адміністративній єдності імперії. Він відмовився від окремих королівських титулів на користь єдиної імперської влади, що відобразилося в Ordinatio Imperii (817 р.).
Цей документ передбачав:
- Вищу владу старшого сина, Лотара I, як співімператора.
- Надання молодшим синам, Піпіну Аквітанськомута Людовику Німецькому, підлеглих королівств (Аквітанія та Баварія).
Однак ця система викликала опозицію франкської знаті, яка прагнула зберегти традиційний поділ влади.
Конфлікти та втручання папства
Політика Людовика Благочестивого призвела до серії громадянських воєн (830–840), у яких брали участь його сини та аристократія. Папство, скориставшись слабкістю імператора, посилило свій вплив:
- У 816 роціпапа Стефан IV коронував Людовика в Реймсі, підкреслюючи залежність імператора від церкви.
- У 823 роціпапа Пасхалій I коронував Лотара I в Римі, що ще більше зв’язало імперію з папською владою.
Ці події показали, що імперія Каролінгів перетворювалася з політичної сили на символічний інститут, залежний від Рима.
Занепад імперії після Людовика Благочестивого
Після смерті Людовика у 840 році імперія почала стрімко розпадатися:
- Верденський договір (843 р.)поділив імперію між трьома синами Людовика.
- Лотар Iотримав титул імператора, але його влада була номінальною.
- Людовик II (855–875)став останнім імператором, який контролював Італію.
- Карл II Лисий (875–877)та Карл III Товстий (881–887) не змогли зупинити розпад.
У 887 році Карла Товстого було скинуто, що офіційно поклало край імперії Каролінгів.
Спроби відродження та остаточний крах
У IX–X століттях імперський титул став формальністю:
- Арнульф Каринтійський (896–899)– останній каролінг, коронований імператором.
- Італійські аристократи (Гай Сполетський, Беренгар Фріульський)тимчасово відновлювали титул, але без реальної влади.
- У 924 роціімперія остаточно припинила існування.
Правління Людовика Благочестивого стало переломним моментом для імперії Каролінгів. Його спроби централізації влади та релігійна політика призвели до внутрішніх конфліктів, які посилили вплив папства та прискорили розпад імперії.
Данило Ігнатенко
