Початок VII століття став для Східної Римської імперії часом глибокої кризи. На тлі внутрішніх розбратів, економічного занепаду та зовнішніх загроз з’явилася постать, чиї реформи та військові кампанії надовго визначили долю держави. Іраклій, син вірменського губернатора Африки, прийшов до влади у 610 році, скинувши деспотичного імператора Фоку. Його правління — це історія блискучих перемог, глибоких адміністративних змін і водночас незворотних втрат, які змінили карту Середземномор’я.
Війна за виживання: перська загроза
Перші роки правління Іраклія пройшли під знаком боротьби з Сасанідською Персією. До 614 року перси захопили Сирію, Палестину та Єгипет, а у 619 році їхні війська стояли біля воріт Константинополя. Втрата Єрусалиму разом із реліквією Хреста Господнього стала символом імперської катастрофи. Проте вже у 622 році Іраклій, використовуючи релігійну пропаганду (його похід називають “першим хрестовим походом”), перейшов у контрнаступ.
Кампанії 622–628 років показали його як геніального стратега. Він уникав великих битв, замість цього виснажуючи персів маневреною війною у Вірменії та Месопотамії. Вирішальна перемога при Ніневії (627 рік), де Іраклій особисто вбив трьох перських воєначальників, призвела до повалення шаха Хосрова II. Мирний договір повернув Візантії втрачені землі й Хрест, який урочисто відновили у Єрусалимі у 630 році.
Реформи та релігійні конфлікти
Окрім військових досягнень, Іраклій провів низку структурних змін:
- Тематна система: заміна провінційних адміністративних одиниць на військові округи (феми), що поєднували цивільну й військову владу. Це заклало основу майбутньої оборони імперії.
- Монофелітство: спроба примирити православних і монофізитів через доктрину “єдиної волі” Христа. Незважаючи на підтримку папства, ідея зазнала невдачі через опір кліру та політичні потрясіння.
Арабський виклик і занепад
Найбільшою іронією долі Іраклія стало те, що його перемога над Персією виявилася піровою. Виснажені війною дві імперії не змогли протистояти новій силі — арабам-мусульманам. Поразка візантійців на річці Ярмук (636 рік) призвела до втрати Сирії, Палестини та Єгипту. Іраклій, хворий і розчарований, спостерігав, як його життєві досягнення розсипалися.
Особиста трагедія та спадщина
Останні роки імператора були затьмарені сімейними конфліктами. Його шлюб із племінницею Мартіною викликав осуди через канонічні заборони. Після смерті Іраклія у 641 році імперія на десятиліття поринула у міжусобиці, але його реформи залишилися основою візантійської державності.
Данило Ігнатенко
