Друїди — це представники вченого та жрецького класу серед стародавніх кельтів, які відігравали ключову роль у духовному, освітньому та правовому житті своїх племен.
Джерела відомостей і роль у суспільстві
Основним джерелом інформації про друїдів є римський полководець і письменник Юлій Цезар, який у своїх записках «Commentarii de Bello Gallico» описав їх як окремий, високоосвічений клас у галльському суспільстві. За його словами, у Галлії шанували дві головні групи людей — знатних (еквітів) і друїдів.
Друїди відповідали за проведення публічних та приватних жертвопринесень, навчання юнаків, вирішення суперечок і призначення покарань. Той, хто не підкорявся їхнім рішенням, позбавлявся права на участь у релігійних обрядах — покарання, що вважалося одним із найсуворіших. Серед них існувала ієрархія: головний друїд обирався після смерті попереднього шляхом голосування, а іноді навіть силових конфліктів.
Раз на рік друїди збиралися на священних територіях карнутів, які вважалися центром усієї Галлії. Саме там розглядалися головні юридичні суперечки, що свідчить про існування у них певної системи міжплемінного права.
Освіта, вірування та філософія
Друїди мали численні привілеї: вони звільнялися від військової служби та не сплачували данину. Це сприяло тому, що багато юнаків прагнули вступити до ордену, іноді навіть за наполяганням своїх родин. Навчання було надзвичайно тривалим і могло тривати до двадцяти років. Учні вивчали священні вірші, природознавство, астрономію, міфологію, медицину, право й філософію.
Одним із головних постулатів їхнього вчення була віра в безсмертя душі. Вони вважали, що після смерті душа переходить в інше тіло, що, на думку Цезаря, робило їхніх послідовників хоробрими у бою та байдужими до смерті.
Ритуали та жертвоприношення
Римські автори, серед них Цезар і Посейдоній, повідомляли, що друїди здійснювали жертвоприношення, іноді навіть людські. Особливо відомим є опис «плетеного чоловіка» — гігантської конструкції з лози, наповненої живими людьми, яку потім спалювали на вогнищі. За легендами, жертвами ставали злочинці, але за їх відсутності обирали й невинних.
Такі описи, ймовірно, частково відображають римські уявлення про «варварів» і можуть бути перебільшенням. Водночас археологічні знахідки свідчать, що жертвоприношення серед кельтів справді мали місце, хоча їхня релігійна символіка залишається предметом дискусій.
Друїди та Рим
У перші століття нашої ери друїди зазнали переслідувань з боку Риму. Імператор Тиберій заборонив їхню діяльність у Галлії, а під час римського завоювання Британії друїдські центри, зокрема на острові Англсі, були знищені. Римляни бачили в них не лише релігійну, а й політичну загрозу, адже друїди мали великий вплив на суспільство й могли організовувати опір імперській владі.
Данило Ігнатенко
