Харальд I, відомий також як Харальд Прекрасноволосий (народився близько 860 р. — помер близько 940 р.), є однією з найвизначніших постатей ранньосередньовічної скандинавської історії. Він увійшов в історію як перший король, який проголосив суверенітет над усією територією Норвегії, заклавши основи для об’єднання країни.
Харальд I був сином Хальвдана Чорного, правителя частини південно-східної Норвегії, та нащадком династії Інглінгів — стародавнього королівського дому Швеції. Після смерті батька у віці 10 років Харальд успадкував його володіння, що стало початком його шляху до об’єднання Норвегії. Вже в юному віці він проявив себе як талановитий воєначальник, придушивши повстання в регіоні Нагір’я, що дозволило йому зміцнити свою владу.
Завоювання та битва під Хафрсфіордом
Однією з найважливіших подій у кар’єрі Харальда стала битва під Хафрсфіордом, яку традиційно датують 872 роком, хоча сучасні історики вважають, що вона відбулася на 10–20 років пізніше. Ця битва стала кульмінацією його завоювань на заході Норвегії та закріпила його контроль над західними прибережними районами. Перемога під Хафрсфіордом дозволила Харальду проголосити себе верховним правителем Норвегії, хоча його влада в інших частинах країни залишалася номінальною.
Політика та адміністративні реформи
Харальд I не лише здійснював завоювання, але й впроваджував нові форми управління. Його система оподаткування, спрямована на збір данини з підконтрольних територій, викликала невдоволення серед місцевих вождів. Багато з них, не бажаючи підкорятися централізованій владі, емігрували на Британські острови, до Ісландії та інших земель. Ця хвиля міграції значно вплинула на розселення скандинавів у Європі та стала одним із чинників розвитку епохи вікінгів.
Одним із головних досягнень Харальда був розвиток провінційних адміністрацій. Він керував країною опосередковано через нижчих вождів, які підпорядковувалися його владі. Ця система дозволила йому зберегти контроль над великими територіями, хоча його безпосередній вплив обмежувався південно-західними районами Норвегії.
Економічний вплив та спадщина
Харальд I активно контролював прибережну торгівлю, що стало джерелом його багатства та могутності. Його правління сприяло розвитку торгівельних шляхів та зміцненню економічних зв’язків між різними регіонами Норвегії. Проте його централізаторська політика викликала опір серед місцевих правителів, що стало причиною тривалих конфліктів.
Данило Ігнатенко
