Хала — це традиційний хліб, який випікають у єврейських громадах спеціально для святкових застіль, зокрема до Шабату та важливих релігійних свят. Її характерною ознакою є плетена форма, що має глибоку символіку в єврейській культурі.
Походження та релігійне підґрунтя
Термін «хала» походить від біблійної заповіді, де Бог наказує відділяти частину тіста на користь священика. У давнину цей акт був жертовним, але з часом він трансформувався у практику, яка і сьогодні виконується під час приготування великої кількості тіста.
Історичний розвиток
Класична хала складається з борошна, дріжджів, олії, яєць і підсолоджувачів (цукру чи меду). Проте історично рецептура зазнавала змін:
- у середньовічній Німеччині та Австрії хала була близькою до простого білого хліба;
- у Польщі та Литві до тіста додавали шафран;
- у XIX столітті в США поширився звичай додавати цукор та прикрашати хліб маком чи кунжутом;
- яйця тривалий час використовувалися лише для глазурі, яка надавала характерного блиску.
Таким чином, сучасна хала є результатом культурних адаптацій, що відображають доступність інгредієнтів і розвиток єврейських діаспорних традицій.
Символіка
Хала є центральним елементом святкування Шабату. У п’ятницю ввечері на стіл зазвичай подають два хліби, що символізують подвійну порцію манни, яку Бог давав ізраїльтянам у пустелі. Хліб накривають тканиною, яка нагадує росу, що вкривала манну.
Особливе значення має форма хали:
коса з трьох чи шести пасом символізує гармонію буднів і святості;
12 петель коси інтерпретуються як знак 12 колін Ізраїлю;
кругла хала на Рош га-Шана уособлює вічність і циклічність життя;
хала у формі драбини чи рук на Йом-Кіпур символізує духовне піднесення та молитву;
парна хала на Шавуот нагадує про скрижалі Закону.
У традиції також закріпився звичай розламувати хліб руками, уникаючи ножа як символу насильства.
Данило Ігнатенко
