Густав III (24 січня 1746 – 29 березня 1792) — одна з найвизначніших постатей шведської історії, король Швеції у 1771–1792 роках, який відновив королівську владу після десятиліть домінування Риксдагу (парламенту).
Густав III народився в Стокгольмі, старший син короля Адольфа Фредріка та королеви Луїзи Ульріки Пруської. Від самого дитинства він виявляв інтерес до мистецтва, літератури та філософії, що зробило його прихильником ідей Просвітництва. У 1766 році Густав одружився з Софією Магдаленою, донькою данського короля Фрідріха V, що стало важливим кроком у зміцненні міждинастичних зв’язків.
Після смерті батька у 1771 році Густав успадкував шведський престол. На той момент королівська влада була значно обмежена конституцією 1720 року, яка надавала широкі повноваження Риксдагу. Новий король зіткнувся зі складним внутрішньополітичним становищем, де домінували ворожі фракції. Спочатку Густав намагався виступати посередником між ними, але незабаром усвідомив необхідність радикальних дій для зміцнення своєї влади.
Державний переворот 1772 року та нові реформи
У серпні 1772 року Густав III здійснив державний переворот, який дозволив йому захопити фактичну владу. Він скасував конституцію 1720 року та ввів нову, що значно розширила повноваження корони. Цей крок став початком епохи “просвітненого абсолютизму” у Швеції.
Протягом наступних років Густав III провів низку прогресивних реформ, спрямованих на модернізацію держави. Серед них:
- Скасування катувань як засобу судового слідства;
- Надання свободи преси;
- Реформа законодавства щодо бідних;
- Впровадження віротерпимості;
- Підтримка вільної торгівлі;
- Зміцнення військово-морського флоту;
- Проведення грошової реформи у 1777 році.
Ці зміни сприяли економічному та соціальному розвитку Швеції, але водночас викликали невдоволення серед знаті, яка втрачала свої привілеї.
Зовнішня політика та війна з Росією
У 1780-х роках Густав III звернув увагу на зовнішню політику. У 1788 році, скориставшись війною Росії з Османською імперією, він оголосив війну Росії. Однак військова кампанія виявилася складною: зрада шведських офіцерів з “Ліги Аньяла” та вступ Данії у війну на боці Росії значно погіршили становище Швеції.
Проте Густав III зумів уникнути катастрофи завдяки блискучій морській перемозі під Свенскундом у липні 1790 року. Ця перемога дозволила укласти мирний договір із Росією, який зберіг статус-кво.
До 1791 року Густав III мав намір створити коаліцію європейських монархів для протидії Французькій революції. Однак внутрішня опозиція залишалася сильною. У березні 1792 року король став жертвою змови: під час відвідування Стокгольмського оперного театру його застрелив капітан Якоб Йохан Анкарстрем. Через два тижні Густав III помер від отриманих поранень.
Густав III залишив значний слід у шведській історії. Його реформи сприяли розвитку економіки, культури та соціальної сфери. Він активно підтримував меркантилізм, засновував нові галузі промисловості та запрошував єврейських іммігрантів для стимулювання підприємництва. Його правління стало періодом відродження шведської державності та зміцнення королівської влади.
Данило Ігнатенко
