Густав I Ваза (народився 12 травня 1496 року — помер 29 вересня 1560 року, Стокгольм, Швеція) — одна з найвизначніших постатей шведської історії, король Швеції (1523–1560), засновник династії Ваза, який встановив шведський суверенітет та звільнив країну від панування Данії.
Густав Ваза народився у знатній шведській родині, яка відігравала важливу роль у політичному житті Скандинавії XV століття. Його батько, Ерік Юханссон Ваза, був сенатором, а мати походила з впливового роду Стуре, який надав Швеції трьох регентів. У молодості Густав брав участь у військових кампаніях проти данського короля Крістіана II, зокрема у битвах під керівництвом Стена Стуре Молодшого. У 1518 році, після укладення перемир’я, Густав був відправлений до Данії як заручник, однак Крістіан II порушив угоду та ув’язнив його. У 1519 році Густаву вдалося втекти до Любека, де він знайшов підтримку серед місцевих купців, які були занепокоєні економічною політикою Данії.
Повернувшись до Швеції у 1520 році, Густав зіткнувся з трагічними наслідками “Стокгольмської кривавої бані”, під час якої Крістіан II стратив його батька та інших представників шведської знаті. Ця подія стала каталізатором для повстання проти данського панування. Густав очолив рух опору, заручившись підтримкою селян із провінції Даларна, а також шведських магнатів, які були незадоволені об’єднанням скандинавських королівств під владою Данії.
Визнання королем та утвердження незалежності
У 1523 році, за підтримки Любека, Густаву вдалося вигнати данські війська зі Швеції. 6 червня 1523 року він був обраний королем, що стало початком нової ери в історії Швеції. Однак його корона залишалася ненадійною: внутрішні конфлікти, економічні труднощі та загроза з боку Данії вимагали від Густава рішучих дій. Він впровадив жорсткі податки, конфіскував церковні землі та розпочав реформи, спрямовані на зміцнення королівської влади.
Реформація в Швеції
Одним із найважливіших досягнень Густава I Вази стала Реформація, яка перетворила Швецію на лютеранську державу. На Сеймі у Вестеросі у 1527 році король отримав контроль над церковним майном, що дозволило йому фінансувати державні потреби та зменшити залежність від Любека. Хоча сам Густав не був глибоко релігійним, він підтримував ідею проведення богослужінь шведською мовою, що сприяло поширенню протестантизму серед населення. Офіційно Швеція стала лютеранською країною у 1544 році.
Внутрішня та зовнішня політика
Правління Густава I Вази було наповнене внутрішніми конфліктами. Селяни, дворяни та колишні прихильники Стуре неодноразово повставали проти його політики. Останнє велике повстання 1542–1543 років мало антипротестантський характер, але було придушене. У зовнішній політиці Густав дотримувався обережності, уникаючи великих війн. Його втручання у “Графську війну” (1534–1536) між претендентами на датський престол мало на меті звільнити Швецію від впливу Любека. Пізніше він вів війну з Московією (1555–1557), але вона не принесла значних територіальних змін.
Найбільшим досягненням Густава I Вази стало створення сильної централізованої монархії. Він значно розширив королівські володіння за рахунок конфіскації церковних земель, що зробило його незалежним від впливу знаті.
Данило Ігнатенко
