Наполеон Бонапарт був французьким військовим полководцем і державним діячем, який у період після Великої французької революції зумів здобути владу й у 1804 році став імператором Франції. Він помер 1821 року на острові Святої Єлени, де перебував у засланні після поразки у битві при Ватерлоо. Його поховали на острові, оскільки як у Великій Британії, так і у Франції пам’ять про його військові кампанії залишалася ще надто гострою. Лише в 1840 році, через два десятиліття після смерті, французька влада отримала дозвіл на перевезення його тіла до Парижа. Тоді ж відбувся урочистий державний похорон, після якого рештки імператора тимчасово розмістили в окремій гробниці.
Остаточний монументальний меморіал було створено архітектором Луї Вісконті, у Куполі Будинку Інвалідів. Будівля, зведена у XVII столітті як комплекс для ветеранів війни, і виявилася достойним місцем для поховання імператора. Хоча це не було тим місцем, яке сам Наполеон обирав за життя, архітектурна велич повністю відповідала його постаті.
Вісконті розробив концепцію крипти, яка не має перекриття, що дозволяє відвідувачам дивитися на саркофаг з рівня землі. Сам саркофаг виконаний з червоного порфіру і встановлений на масивній основі з зеленого граніту. Всередині розташовані сім трун, вкладених одна в одну.
Навколо саркофага викарбувані в лавровому вінку назви головних битв Наполеона. В залі знаходять дванадцять статуй, що символізують основні кампанії його армії.
У крипті поруч із Наполеоном поховані також кілька членів його родини, включно із сином, а також видатні французькі воєначальники.
Зараз Гробниця є одним із символів французької національної історії.
Данило Ігнатенко
