Гренландська акула («Somniosus microcephalus») — один з найзагадковіших мешканців океану. Цей представник родини сонячих акул («Somniosidae») є не лише однією з найбільших хрящових риб, але й володарем рекорду серед хребетних тварин за тривалістю життя. Згідно з дослідженнями, деякі особини цього виду можуть жити понад 500 років, що робить їх «часовими капсулами» океану.
Ареал та морфологія
Гренландська акула переважно мешкає в холодних водах Північного Льодовитого океану та Північної Атлантики. Її ареал простягається від Баффінової затоки до Баренцевого моря, а іноді зустрічається навіть у Північному морі та біля східного узбережжя США. Цей вид відрізняється масивним тілом із заокругленою мордою, невеликими плавниками та сіро-коричневим забарвленням. Зовні гренландська акула нагадує колючу собачу акулу («Squalus acanthias»), але відрізняється відсутністю шипів перед спинними плавцями.
Розміри та тривалість життя
Гренландська акула може досягати довжини 7 метрів і ваги понад 1000 кг, що робить її однією з найбільших акул у світі. Однак найбільш вражаючою характеристикою цього виду є його довголіття. Завдяки радіовуглецевому датуванню кришталиків ока вченим вдалося встановити, що деякі особини живуть понад 500 років. Це робить гренландську акулу найдовше живучою хребетною твариною на планеті. Статевої зрілості самки досягають лише після 150 років, що є унікальним явищем у світі тварин.
Харчові звички
Гренландська акула є м’ясоїдною твариною, але її харчові звички залишаються предметом наукових дискусій. Хоча вона може полювати на рибу, дрібніших акул, вугрів та навіть морських черепах, значна частина її раціону складається з падалі. У шлунках гренландських акул знаходили залишки наземних ссавців, таких як олені та коні, які, ймовірно, потрапили в воду після провалювання під лід. Цей вид також може живитися ракоподібними та морськими птахами.
Повільний спосіб життя
Акула ще відома своєю повільною швидкістю плавання — менше 3 км/год. Ця особливість дозволяє їй економити енергію в холодних водах, де ресурси обмежені. Незважаючи на свою повільність, ця акула є ефективним хижаком, який пристосований до виживання в екстремальних умовах.
Охоронний статус
З 2020 року Міжнародний союз охорони природи (IUCN) класифікує гренландську акулу як вразливий вид. Історично цей вид виловлювали заради печінкового жиру, який використовувався у промисловості. Хоча м’ясо гренландської акули є токсичним у сирому вигляді, після спеціальної обробки воно може бути придатним для вживання. У минулому комерційний вилов досягав 30 000 особин на рік, але сьогодні ці показники значно знизилися. Наразі основною загрозою для виду є випадковий вилов у рибальські сітки.
Гренландська акула є об’єктом інтенсивних наукових досліджень через свою унікальну біологію та екологію. Її довголіття та адаптації до холодних умов можуть пролити світло на механізми старіння та виживання в екстремальних середовищах.
Данило Ігнатенко
