Якось до тата підійшов найменший син і почав щось лепетіти про церкву, Бога… Чоловік був дуже зайнятий роботою, але показував, що уважно слухає, навіть, відповідав стандартними фразами: «Ого, то ти такий молодець! І як тобі це вдалося?», але далі продовжував працювати.
Дитина кілька разів повторювала одне і те саме, нарешті не витримала, взяла своїми маленькими рученятками його обличчя і повернула до себе:
– Ні, ну ти п о с л у х а й мене, – сказала, зробивши благальний акцент саме на слові «послухай».
Дітям потрібно приділяти увагу, бо ми за них відповідаємо. Мудрець радить: «Говоріть з дітьми про Бога, щоб потім Богу не говорити про дітей»
© Юлія Головчин «Притчі»
