Гораціо Нельсон народився 29 вересня 1758 року в селі Бернем-Торп, Норфолк, у родині сільського священика. Його рід був благородним, але бідним, без впливових покровителів при дворі. Проте долю юного Нельсона визначив дядько по материнській лінії капітан Моріс Саклінг, який у майбутньому став контролером британського флоту. Після смерті матері саме він взяв хлопця до флоту, відкривши перед ним шлях до великої кар’єри.
Нельсон пройшов через труднощі та пригоди на ранніх етапах своєї служби. В юності він плавав на торгових і військових суднах, брав участь в експедиціях до Вест-Індії та до Арктики. Саме під час плавань в Індійському океані він уперше взяв участь у бойових діях, після чого тяжко захворів і був відправлений додому. Проте це не зламало його дух — патріотизм, християнські чесноти та прагнення довести власну гідність надихали його до нових звершень.
Перші бойові випробування і капітанство
У 1777 році, у віці 19 років, Нельсон склав іспит на лейтенанта. Вже через два роки він отримав звання капітана. Учасник англо-американської війни за незалежність, Нельсон діяв у Вест-Індії проти іспанських колоніальних поселень, зокрема в Нікарагуа. Кампанія в Сан-Хуані спершу принесла військовий успіх, але завершилася катастрофою через спалах жовтої лихоманки, що знищила більшість британського гарнізону. Нельсону вдалося вижити.
Після завершення війни у 1783 році він повернувся до Англії через Францію. У 1784 році він отримав командування фрегатом у Вест-Індії, де сумлінно дотримувався британського Закону про навігацію, що забороняв американцям користуватися торгівельними правами, які вони втратили після здобуття незалежності. Цим він нажив собі чимало ворогів серед торгівців і навіть представників британської влади.
Саме на острові Невіс Нельсон познайомився з Френсіс Нісбет, вдовою з маленьким сином. У 1787 році вони одружилися, але шлюб не став джерелом особистого щастя. Після повернення до Англії Нельсон залишався без призначення протягом п’яти років, живучи на половинному утриманні та відчуваючи себе незаслужено відстороненим від служби.
Війни з революційною Францією та шлях до слави
Новий етап у кар’єрі Нельсона розпочався 1793 року після страти Людовика XVI та початку англо-французької війни. Він отримав командування 64-гарматним кораблем “Агамемнон” і знову вирушив у Вест-Індію. Його тактична майстерність і відвага швидко привернули увагу командування. У 1798 році він командував британською ескадрою в Середземному морі й здобув блискучу перемогу в битві на Нілі, знищивши флот Наполеона біля узбережжя Єгипту. Ця перемога не лише зупинила французьке просування на Схід, але й значно зміцнила міжнародний авторитет Британії.
У 1801 році Нельсон взяв участь у битві при Копенгагені, де, попри накази відступити, продовжив атаку й домігся перемоги. За це він отримав визнання не лише у флоті, а й серед народу.
Трафальгарська перемога і героїчна смерть
Найвідомішим тріумфом Нельсона стала Трафальгарська битва 21 жовтня 1805 року. Командуючи британським флотом на флагмані HMS Victory, він зіткнувся з об’єднаними силами французів і іспанців біля узбережжя Іспанії. Завдяки блискучій стратегії, в якій кораблі атакували двома колонами, британський флот розгромив противника.
Під час бою Нельсон був смертельно поранений снайпером з ворожого корабля. Його останні слова стали легендарними: «Дякую Богу, я зробив свій обов’язок». Смерть Нельсона перетворила його на національного героя, а його перемога врятувала Британію від загрози вторгнення Наполеона.
Особисте життя і спадщина
Окрім військових звершень, життя Нельсона супроводжували скандали. Його роман з Еммою Гамільтон, дружиною британського посла в Неаполі, був загальновідомим і тривав навіть тоді, коли обидва були одружені. Це позначилось на його репутації в консервативних колах, але не применшило його заслуг у військовій сфері.
Після його смерті тіло Нельсона було доставлено до Лондона, де він отримав урочисте державне поховання у соборі Святого Павла.
Данило Ігнтаненко
