Георг III, народився 4 червня 1738 року в Лондоні (за старим стилем — 24 травня), став одним із найвідоміших монархів Великої Британії та Ірландії. Його правління (1760–1820) охопило період великих змін у світовій історії, включаючи Семирічну війну, втрату американських колоній та боротьбу з революційною та наполеонівською Францією. Георг III також був курфюрстом, а згодом королем Ганновера, що додало його правлінню міжнародного значення. Останні роки його життя були затьмарені психічними захворюваннями, що призвело до регентства його сина, майбутнього Георга IV.
Георг III народився в родині Фрідріха Луї, принца Уельського, та принцеси Августи Саксен-Готської. Від самого дитинства він виявляв сильні емоції, але його розумовий розвиток відставав. Це призводило до труднощів у навчанні та формуванні характеру. Після смерті батька у 1751 році 12-річний Георг став спадкоємцем престолу. Відтоді він почав готуватися до майбутніх обов’язків, відчуваючи себе неадекватним перед викликами, які його чекали.
Його наставником став Джон Стюарт, 3-й граф Б’ют, який не лише впливав на його освіту, але й став ключовою фігурою у політичному житті молодого короля. Б’ют заохочував інтерес Георга до ботаніки та мистецтва, що призвело до заснування Королівської академії мистецтв у 1768 році.
Політична нестабільність та внутрішні конфлікти
Після сходження на престол у 1760 році Георг III опинився в центрі політичних бурь. Його правління почалося під час Семирічної війни, яка завершилася перемогою Великої Британії, але залишила країну із значними фінансовими труднощами. Король намагався встановити контроль над урядом, що викликало конфлікти з парламентом та міністрами.
Однією з найбільших помилок Георга III була надмірна довіра до графа Б’юта, який заохочував короля до втручання у політичні процеси. Це призвело до нестабільності уряду та конфліктів із такими впливовими політиками, як Вільям Пітт Старший та герцог Ньюкасл. У 1763 році Б’ют пішов у відставку, залишивши короля в складній політичній ситуації.
Втрата американських колоній та фінансові труднощі
Однією з найбільших втрат під час правління Георга III стала незалежність американських колоній. Спроби короля та його уряду ввести нові податки, такі як Закон про гербовий збір (1765), викликали опір колоністів. Це призвело до Американської революції та проголошення незалежності США у 1776 році. Втрата колоній стала важким ударом для престижу Великої Британії.
Фінансові труднощі, пов’язані з війнами та втратою колоній, залишалися серйозною проблемою протягом усього правління Георга III. Король намагався знайти рішення через реформи, але його дії часто викликали критику з боку парламенту та громадськості.
Психічне здоров’я та регентство
Останні роки правління Георга III були затьмарені його психічними захворюваннями. Перші ознаки хвороби з’явилися ще у 1788 році, але до 1811 року стан короля значно погіршився. Це призвело до встановлення регентства його сина, принца Уельського, який взяв на себе управління країною.
Психічні проблеми Георга III стали предметом наукових досліджень. Сучасні історики вважають, що причиною його хвороби міг бути порфірія — генетичне захворювання, яке викликає серйозні порушення в організмі.
Георг III помер 29 січня 1820 року у Віндзорському замку. Його спадщина залишається предметом дискусій серед істориків, які оцінюють його як складну та суперечливу фігуру, яка керувала країною в один із найскладніших періодів її історії.
Данило Ігнатенко
