Генріх VI (нар. 1165, Неймеген – пом. 28 вересня 1197, Мессіна) – один із найвпливовіших правителів династії Гогенштауфенів, німецький король (з 1169 р.) та імператор Священної Римської імперії (з 1191 р.). Був сином Фрідріха I Барбаросси, легендарного імператора, який загинув під час Третього хрестового походу.
У віці чотирьох років Генріх був обраний німецьким королем у Бамберзі (1169), а згодом коронований у Аахені. Його раннє введення у політику було стратегічним кроком Барбаросси, який прагнув забезпечити стабільність династії.
Шлюб із Констанцією Сицилійською
Важливим етапом у зміцненні влади Генріха VI став його шлюб із Констанцією Сицилійською (1186), дочкою короля Роджера II. Цей союз відкрив шлях до претензій на Сицилійське королівство, що включало не лише острів Сицилію, а й південну частину Апеннінського півострова.
Після смерті Вільгельма II Сицилійського (1189) Констанція стала законною спадкоємицею престолу, проте місцева знать обрала Танкреда Лечче, позашлюбного сина Роджера, що спровокувало конфлікт.
Боротьба за владу та імператорська коронація
Після смерті Барбаросси (1190) Генріх VI зосередився на зміцненні влади в Німеччині та Італії. Він придушив повстання Генріха Лева, колишнього герцога Саксонії та Баварії, і у 1191 році отримав імператорську корону від папи Целестина III.
Спроба Генріха захопити Неаполь (1191) зазнала невдачі через повстання в Німеччині, але його позиції посилилися після полону англійського короля Річарда I Левове Серце (1193). За звільнення Річард визнав себе васалом імператора та сплатив величезний викуп, що дозволило Генріху фінансувати новий похід на Сицилію.
Завоювання Сицилії та плани щодо спадковості імперії
У 1194 році, після смерті Танкреда, Генріх VI безперешкодно захопив Сицилію, коронуючись у Палермо (25 грудня 1194). Його правління на півдні Італії супроводжувалося жорстокими репресіями проти місцевої знаті.
Однією з головних політичних цілей Генріха було перетворення імператорської корони на спадкову. На сеймі у Вюрцбурзі (1196) більшість князів підтримала цю ідею, але опозиція змусила його обмежитися обранням сина Фрідріха (майбутнього Фрідріха II) німецьким королем.
У 1197 році, готуючись до хрестового походу, Генріх VI раптово помер від малярії в Мессіні. Його передчасна смерть залишила імперію в кризі, але заклала основи для могутності сина – Фрідріха II, який згодом став одним із найвидатніших правителів Середньовіччя.
Данило Ігнатенко
