Філіп II, син македонського царя Амінти III, народився у 382 році до н. е. у складний час, його батьківщина потерпала від розпаду внутрішнього порядку, вторгнень іллірійців та зростаючого впливу грецьких міст-держав. У дитинстві він спостерігав, як його старші брати, Александр II та Пердікка III, безуспішно боролися з васальною аристократією, а сама Македонія поступово втрачала суверенітет. Молодий принц провів роки у Фівах як заручник, де мав нагоду вивчати політику та військову справу під впливом Епамінонта — найвидатнішого стратегa тогочасної Греції.
Його несподіване сходження на престол у 359 році до н. е. було спровоковане загибеллю Пердікки III. На момент воцаріння держава перебувала в критичному становищі: країна була оточена ворогами, трон оскаржувався кількома претендентами, а з півночі надходили сигнали про майбутнє вторгнення. Філіп діяв із вражаючою холоднокровністю: відкупився від найбільшої загрози, уклав мир з Афінами, віддавши Амфіполь, і зосередився на військовій реформі, що стала фундаментом майбутніх перемог.
Конфлікти з Афінами і хід до гегемонії
Найбільше опору Філіпу протиставляли Афіни. Публіцист Ісократ бачив у ньому рятівника, що може об’єднати греків для війни проти Персії, але інші особливо Демосфен — сприймали його як варвара та загрозу свободі. У відповідь Філіп впроваджував політику “м’якої сили”, купуючи лояльність дрібних політиків, маніпулюючи міжусобицями та підтримуючи вигідних кандидатів у містах.
Втім, напруга зростала. Афіни і Фіви об’єдналися проти нього, але зазнали нищівної поразки у битві при Херонеї у 338 році до н. е. Саме там молодий Александр Македонський, тоді ще підлеглий батькові, проявив себе як полководець. Ця перемога відкрила Філіпу двері до політичної перебудови Греції.
Коринфська ліга: політична інтеграція Греції
У 337 році Філіп ініціював створення Коринфської ліги — конфедерації грецьких держав (за винятком Спарти), яка присягнула зберігати загальний мир і визнавала його гегемоном. Було сформовано синедріон — раду делегатів міст, що мала координувати спільні дії. Незважаючи на формальну відсутність македонських представників у цій раді, вся структура трималася на авторитеті Філіпа.
Ліга мала забезпечити мир у Греції та підтримати заплановану кампанію проти Персії. На початку 336 року перші загони македонської армії вже висадились у Малій Азії. Та сам Філіп так і не встиг очолити свій грандіозний похід.
Смерть і спадщина
Філіп загинув на урочистостях у місті Егеї внаслідок замаху, здійсненого молодим дворянином Павсанієм. Існують численні версії цього вбивства від особистої образи до змови Олімпіади та Александра, але остаточні докази бракують. Арістотель, сучасник цих подій, вбачав у злочині особисті мотиви і не підтримував теорій змови.
Попри суперечливу особистість, любов до вина, жінок і щедрість на межі марнотратства, Філіп залишив по собі спадщину, що значно перевищила досягнення будь-якого з його попередників. Він перетворив Македонію на провідну силу Балкан, підкорив еллінський світ без масового знищення та заклав підвалини імперії, яку мав розширити його син.
Данило Ігнатенко
