Фідель Кастро народився 13 серпня 1926 року поблизу Бірана, на сході Куби. Його батько Анхель Кастро-і-Аргіс, іспанський емігрант, був заможним фермером, який вирощував цукрову тростину в регіоні, де вплив мала американська компанія United Fruit Company. Мати, Ліна Рус Гонсалес, працювала в родині як служниця, перш ніж стати другою дружиною Анхеля.
Фідель здобував освіту в католицьких школах, де проявив себе як здібний спортсмен. У старшій школі Белен у Гавані він досяг успіхів у легкій атлетиці, бейсболі та баскетболі. У 1945 році вступив на юридичний факультет Гаванського університету, де активно включився в політичну діяльність. Уже в студентські роки він брав участь у збройних акціях, зокрема у спробі повалення диктатури Рафаеля Трухільйо в Домініканській Республіці та у заворушеннях у Боготі в 1948 році.
Політичне становлення та революційна боротьба
Після отримання юридичної освіти у 1950 році Кастро приєднався до реформістської Кубинської народної партії і планував балотуватися до парламенту. Проте вибори 1952 року були скасовані після перевороту, організованого Фульхенсіо Батістою.
Не знайшовши законних шляхів боротьби з режимом, Кастро 26 липня 1953 року очолив напад на казарми Монкада в Сантьяго-де-Куба. Акція завершилася провалом, а він сам отримав 15-річний термін ув’язнення. У 1955 році його звільнили за амністією, після чого він виїхав до Мексики, де створив Рух 26 липня.
У грудні 1956 року разом з 81 соратником, серед яких був Ернесто «Че» Гевара, Кастро висадився на Кубі з яхти «Гранма». Більшість учасників експедиції було знищено, але невелика група вижила та розпочала партизанську війну в горах Сьєрра-Маестра. Завдяки підтримці населення та військовим перемогам, до 1 січня 1959 року сили Кастро змусили Батісту втекти з країни.
Прихід до влади та радикальні реформи
У лютому 1959 року Кастро став прем’єр-міністром Куби, а з липня фактично контролював усю владу. Хоча спершу він обіцяв відновити конституцію 1940 року та провести помірні реформи, незабаром курс держави змінився: приватна власність була націоналізована, проведено земельну реформу, експропрійовано американські підприємства.
Напруження у відносинах зі США зросло після укладення торговельної угоди з Радянським Союзом у 1960 році. У квітні 1961 року невдала висадка антикастрівських сил у затоці Свиней лише зміцнила його позиції. Куба стала союзником СРСР, що привело до Карибської ракетної кризи 1962 року, коли світ опинився на межі ядерної війни.
Куба під владою Кастро
Кастро встановив однопартійну систему на чолі з Комуністичною партією Куби. Політична опозиція була заборонена, а свободи обмежені. Попри це, він впровадив безкоштовну медицину та освіту, забезпечив повну зайнятість. Економіка залишалася залежною від експорту цукру і підтримки СРСР.
Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Куба втратила основного економічного партнера. Кастро дозволив обмежену економічну лібералізацію, але зберіг політичний контроль.
Міжнародна діяльність та спадок
Кубинські війська за наказом Кастро брали участь у конфліктах в Африці, зокрема в Анголі та Ефіопії. Він став помітною фігурою у русі неприєднаних країн, співпрацював із лідерами, такими як Уго Чавес, і активно протистояв політиці США.
У 2006 році через хворобу Кастро передав владу братові Раулю, а у 2008 році офіційно пішов у відставку. Останні роки життя він рідко з’являвся на публіці, але зберіг вплив на політичне життя Куби.
Фідель Кастро помер 25 листопада 2016 року у віці 90 років, залишивши суперечливий, але беззаперечно значний спадок як один із найвідоміших лідерів XX століття.
Данило Ігнатенко
