Фелікс Форе (30 січня 1841, Париж — 16 лютого 1899, Париж) увійшов в історію Франції як шостий президент Третьої республіки. Його каденція, що тривала з 15 січня 1895 року до смерті у 1899-му, припала на період складних міжнародних відносин, внутрішньополітичних конфліктів та резонансних суспільних скандалів.
Початок кар’єри та шлях у політику
До приходу у велику політику Форе здобув успіх у підприємницькій діяльності в Гаврі, де обіймав посаду заступника мера. Його управлінський досвід і прихильність до республіканських ідей відкрили йому шлях до національної політики. У 1881 році він був обраний депутатом Палати від департаменту Сена-Інфер’єр (сучасна Приморська Сена), увійшовши до політичного табору прихильників Леона Гамбетти.
Форе швидко зарекомендував себе як ефективний адміністратор та прихильник колоніального розширення Франції. Він двічі обіймав посаду міністра колоній (1883–1885), а згодом — двічі міністра військово-морського флоту, аж до свого обрання президентом.
Президентство та зовнішня політика
Обрання Форе у 1895 році стало несподіванкою для політичного істеблішменту. Його перемога сприймалася як удар по лівих силах і їхньому кандидату Анрі Бріссону. З перших років на посаді він продовжив курс на зміцнення позицій Франції у світі. Під його керівництвом було завершено завоювання Мадагаскару, що стало важливим кроком у колоніальній експансії.
Особливу увагу Форе приділяв зміцненню франко-російських відносин. Візити царя Миколи II до Франції у 1896 та 1897 роках, а також офіційні візити французької делегації до Росії стали символом нового етапу політичного та військового партнерства двох держав.
Втім, зовнішня політика президента не завжди була успішною. У 1898 році спалахнув фашодський конфлікт — напружене дипломатичне протистояння з Великою Британією за контроль над територіями в Судані. Цей інцидент завершився відступом Франції та втратою політичних позицій у регіоні, що боляче вдарило по іміджу Форе.
«Справа Дрейфуса» та внутрішня криза
Найгострішою проблемою періоду президентства Форе стала «справа Дрейфуса» — судовий та політичний скандал, що розколов французьке суспільство. Капітан Альфред Дрейфус, єврей за походженням, був помилково засуджений за державну зраду. Попри зростаючі докази його невинуватості, Форе залишався противником перегляду справи.
Історики оцінюють президентство Форе як період активної колоніальної політики та дипломатичної гнучкості, але й внутрішньої нестабільності, яка показала, наскільки крихкою залишалася політична система Третьої республіки. Його правління стало ілюстрацією складного балансу між міжнародними амбіціями Франції та внутрішніми соціально-політичними суперечностями.
Данило Ігнатенко
