Джордж Герберт Вокер Буш (12 червня 1924, Мілтон, Массачусетс – 30 листопада 2018, Х’юстон, Техас) був однією з ключових постатей американської політики другої половини ХХ століття. Він обіймав посаду віце-президента США з 1981 по 1989 рік, а згодом став 41-м президентом країни (1989–1993). Його каденція увійшла в історію передусім завдяки рішучим діям під час війни в Перській затоці, коли під його керівництвом багатонаціональні сили змусили Ірак вивести війська з окупованого Кувейту.
Ранні роки та військова служба
Джордж Буш народився у впливовій родині. Його батько, Прескотт Шелдон Буш, був відомим інвестиційним банкіром та сенатором США від штату Коннектикут. Мати, Дороті Вокер Буш, походила з родини з глибокими спортивними та суспільними традиціями; її батько заснував престижний гольф-турнір – Кубок Вокера. Дитинство Буш провів у Грінвічі, Коннектикут, навчаючись у найпрестижніших приватних школах, зокрема в Академії Філліпса в Андовері, штат Массачусетс.
Після закінчення школи він добровільно вступив до резерву Військово-морських сил США. З 1942 по 1944 рік служив пілотом торпедоносця на авіаносцях у Тихоокеанському театрі Другої світової війни, здійснивши 58 бойових вильотів. У 1944 році його літак було збито японськими силами, але він зумів врятуватися. За мужність і відвагу Буш отримав Хрест «За видатні льотні заслуги». У січні 1945 року він одружився з Барбарою Пірс, яка стала його вірною супутницею на все життя.
Бізнес і політичний старт
Дотримуючись сімейної традиції, Буш вступив до Єльського університету, який закінчив у 1948 році. Його членство в таємному товаристві «Череп і кістки» пізніше використовували опоненти як аргумент на користь його належності до політичної еліти.
Відмовившись від кар’єри в банківській фірмі батька, Буш переїхав до Техасу, де розпочав бізнес у нафтовій галузі. Він став співзасновником кількох компаній: Bush-Overbey Oil Development Company (1951), Zapata Petroleum Corporation (1953) та Zapata Off-Shore Company (1954), яка займалася офшорним бурінням.
У 1959 році Буш активно включився в діяльність Республіканської партії в Х’юстоні. Першу спробу здобути сенаторське крісло він здійснив у 1964 році, але зазнав поразки від демократа Ральфа Ярборо. Два роки по тому його обрали до Палати представників США, де він представляв інтереси виборців Техасу.
Дипломатична та партійна діяльність
У 1970 році Буш відмовився від свого місця в Конгресі, щоб знову балотуватися до Сенату, але поступився демократу Ллойду Бентсену. Незабаром після цього президент Річард Ніксон призначив його послом США в Організації Об’єднаних Націй (1971–1972).
Після початку Вотергейтського скандалу Буш у 1973 році став головою Республіканського національного комітету. Спершу він підтримував Ніксона, але в серпні 1974 року приєднався до тих, хто закликав президента подати у відставку. Ця позиція зміцнила його репутацію політика, здатного ставити інтереси країни вище за партійну лояльність.
Данило Ігнатенко
