Династія Птолемеїв — македонська царська родина, що правила Єгиптом з 305 до 30 року до нашої ери. Заснована Птолемеєм I Сотером, генералом Олександра Македонського, вона стала останньою великою монархією Стародавнього Єгипту перед анексією Римом. Птолемеї створили потужну державу, яка поєднувала греко-македонські та єгипетські традиції, перетворивши Александрію на центр елліністичної культури, науки та торгівлі.
Походження та заснування династії
Після смерті Олександра Македонського (323 р. до н. е.) його імперія розпалася. Птолемей I, один із діадохів (наступників), отримав у владу Єгипет. У 305 р. до н. е. він проголосив себе царем, започаткувавши династію, яка проіснувала майже три століття.
Птолемей I Сотер (305–282 рр. до н. е.)
Птолемей I закріпив владу, використовуючи як військову силу, так і дипломатію. Його правління характеризується:
- Адміністративними реформами— запровадження грецької системи управління зі збереженням єгипетських інституцій.
- Економічним піднесенням— розвиток торгівлі, впровадження монетного обігу.
- Культурною політикою— заснування Александрійської бібліотеки та Мусейону, що стали науковими центрами античного світу.
Розквіт династії: Птолемей II та III
Птолемей II Філадельф (285–246 рр. до н. е.)
Син Птолемея I продовжив політику батька, перетворивши Єгипт на найбагатшу державу Середземномор’я.
Його правління відзначилося:
- Економічними інноваціями— централізований контроль над сільським господарством, масштабні іригаційні проекти.
- Культурними досягненнями— розквіт Александрії як інтелектуального центру, проведення Птолемейських ігор.
- Династичними шлюбами— одруження з сестрою Арсіноєю II, що стало традицією для наступників.
Птолемей III Євергет (246–221 рр. до н. е.)
За його правління Єгипет досяг піку могутності:
- Військові успіхи— перемога у Третій Сирійській війні, повернення священних реліквій, викрадених персами.
- Будівництво храмів— активне відновлення єгипетських святинь, зокрема храму Гора в Едфу.
Занепад та римська анексія
Криза влади (II–I ст. до н. е.)
Після смерті Птолемея III почалися внутрішні конфлікти:
- Повстання єгипетського населення— через економічний гніт і дискримінацію.
- Втручання Риму— посилення впливу через династичні інтриги.
Остання правителька: Клеопатра VII (51–30 рр. до н. е.)
Остання представниця династії вела складну політику, спираючись на союз із Римом. Її зв’язки з Юлієм Цезарем та Марком Антонієм призвели до війни з Октавіаном (майбутнім імператором Августом). Після поразки в битві при Акціумі (31 р. до н. е.) Єгипет став римською провінцією.
Династія Птолемеїв залишила глибокий слід в історії, ставши мостом між елліністичним світом та римською епохою.
Данило Ігнатенко
