Династія Капетингів (987–1328) є однією з найважливіших династій у європейській історії. Вона стала фундаментом для формування французької національної держави, а її королі поступово розширювали та зміцнювали владу, закладаючи основи централізованої монархії. Починаючи з Гуго Капета, обраного королем у 987 році, і до Карла IV, який помер у 1328 році, Капетинги не лише створили ефективну систему управління, але й перетворили Францію на одну з найвпливовіших держав середньовічної Європи.
Походження династії Капетингів
Династія Капетингів бере початок від Роберта Сильного (пом. 866), графа Анжуйського і Блуаського. Його нащадки, яких спочатку називали Робертіанами, зіграли важливу роль у ранньому середньовіччі. Сини Роберта Сильного — Ед і Роберт I — обидва були короновані королями франків.
Ед став королем у 888 році, а Роберт I отримав корону у 922 році. Хоча династія Каролінгів тимчасово повернулася до влади у 936 році, завдяки зусиллям Гуго Великого, сина Роберта I, правління Каролінгів закінчилося, коли в 987 році королем був обраний Гуго Капет. Відтоді влада перейшла до нової династії — Капетингів, яка утримувала трон понад три століття.
Правління Капетингів: від Гуго Капета до Карла IV
Династія Капетингів «прямої лінії» охоплює 13 королів, починаючи з Гуго Капета і закінчуючи немовлям Іоанном I, а також двома його дядьками — Філіпом V і Карлом IV.
На початку правління Гуго Капета влада королів була обмежена територією навколо Парижа. Решта земель перебувала під контролем могутніх місцевих лордів, які часто ігнорували королівську владу. Проте з часом його нащадки значно розширили королівські володіння.
Велика роль у зміцненні монархії належить Філіпу II Августу (правління 1180–1223). Він зумів відібрати у англійських Анжуйців значну частину територій у Франції, включно з Нормандією, і заклав основи для подальшого розширення королівства. Людовик IX (Святий Людовик, правління 1226–1270) був відомий своєю справедливістю, благочестям і реформами в управлінні державою, що значно підвищило авторитет королівської влади.
Розвиток адміністративної системи
Капетинги не лише розширювали свої володіння, але й реформували систему управління. Саме в період їхнього правління були створені такі ключові адміністративні інституції:
- Парламенти — королівські суди, які забезпечували справедливість у королівстві.
- Генеральні штати — представницькі збори, які стали прототипом майбутнього парламенту.
- Бейлі — королівські чиновники, які забезпечували ефективне управління на місцях.
Ці реформи стали основою централізації влади та зміцнення королівства.
Міжнародний вплив Капетингів
Капетинги не обмежувалися лише Францією. Вони породичалися з багатьма європейськими монархічними родами, що забезпечило їм вплив далеко за межами королівства.
Серед них:
- Бургундські герцоги (1032–1361 і 1363–1477).
- Дім Дре, який правив у Бретані (1213–1488).
- Королі та королеви Неаполя і Угорщини, що походили від Капетингів (1266–1435 і 1310–1382 відповідно).
- Капетингські імператори Латинської імперії в Константинополі (1216–1261).
Зміна династій: Валуа та Бурбони
Після смерті Карла IV у 1328 році, через відсутність спадкоємців чоловічої статі, пряма лінія Капетингів обірвалася. Влада перейшла до династії Валуа, яка також походила від Капетингів. Валуа правили до кінця XVI століття, після чого трон успадкували Бурбони — ще одна гілка династії Капетингів.
Данило Ігнатенко
