Доколумбові цивілізації, що виникли на територіях Мезоамерики та Андського регіону, стали одним із найвизначніших явищ світової історії. Їхній розвиток можна порівняти з великими цивілізаціями Старого Світу — Єгипту, Месопотамії та Китаю. Подібно до них, суспільства Америки створили імперії, монументальні архітектурні комплекси, розвинули мистецтво, металургію та системи письма. Їхня історія відзначається циклічними змінами: від об’єднання у великі державні структури до розпаду на окремі регіональні культури.
Перші основи міського життя в Америці сформувалися завдяки розвитку землеробства. Сільське господарство стало основою стабільного суспільного життя, хоча його витоки сягають ще VII тисячоліття до нашої ери, коли мешканці різних регіонів почали експериментувати з вирощуванням диких рослин. Одомашнення культурних рослин було тривалим і складним процесом, але саме воно створило умови для переходу до осілого життя.
Мезоамерика: від ольмеків до ацтеків
У Мезоамериці перехід до стабільного сільського господарства відбувся близько 1500 року до н. е. Основними культурами стали кукурудза, квасоля, гарбуз, чилі та бавовна. Села цього періоду мали егалітарний соціальний устрій, а їхні мешканці займалися ткацтвом, гончарством та іншими ремеслами. Проте вже в період між 1200 і 900 роками до н. е. з’явилися перші ознаки соціальної ієрархії та централізованої влади. У цей час на узбережжі Мексиканської затоки розквітла культура ольмеків. Вона відома монументальними скульптурами та земляними платформами, що символізували становлення перших складних державних утворень у Мезоамериці. Цей так званий «ольмекський горизонт» став першою великою епохою «об’єднання» в історії регіону.
Після занепаду ольмеків (приблизно після 500 р. до н. е.) розпочалася нова доба, коли на території Мезоамерики сформувалися регіональні держави — майя, сапотеки, тотонаки та цивілізація Теотіуакана. Майя досягли найбільших успіхів у розвитку письма, календарної системи та математики. Натомість Теотіуакан вирізнявся політичною та економічною потугою. Це місто в долині Мехіко мало населення близько 150 тисяч осіб і стало важливим культурним центром, вплив якого поширювався на більшу частину Мезоамерики. Період його розквіту (400–600 рр. н. е.) вважається другою добою «об’єднання».
З занепадом Теотіуакана розпочався час політичної роздрібненості. Найбільшою силою стали тольтеки, що панували у центральній Мексиці з IX до XIII століття. Після їхнього занепаду влада перейшла до ацтеків, які з XV століття створили могутню імперію. Їхня столиця Теночтітлан стала однією з найбільших містобудівних пам’яток доколумбової Америки. Проте ця держава була знищена іспанським завойовником Ернаном Кортесом у 1521 році.
Андський регіон: шлях до імперії інків
В Андах розвиток сільського господарства розпочався ще близько 2500 року до н. е., що навіть передувало мезоамериканським процесам. Тут було одомашнено картоплю та лімську квасолю, пізніше — кукурудзу. Близько 1800 року до н. е. з’явилися перші великі культові споруди у вигляді платформних курганів і густонаселених поселень.
Подібно до ацтеків, інки стали жертвами іспанського завоювання: імперія була зруйнована у 1530-х роках.
Доколумбові суспільства Нового Світу стали унікальним явищем у світовій історії. Вони створили самобутні системи мистецтва, релігії та політичної організації, що розвивалися незалежно від Старого Світу. Їхня спадщина продовжує впливати на сучасні культури Латинської Америки, залишаючись важливим складником глобальної історичної пам’яті.
Хоча іспанське завоювання зруйнувало великі імперії Америки, воно не знищило цілком їхню культурну спадщину. Пам’ятки архітектури, писемні джерела та усні традиції зберегли свідчення про високий рівень розвитку цих цивілізацій, які стали гідними аналогами великих культур Стародавнього Світу.
Данило Ігнатенко
