Діпфейк — це синтетичний медіаконтент, створений за допомогою технологій штучного інтелекту, який зображує події, людей або ситуації, що насправді ніколи не мали місця. Назва «діпфейк» походить від поєднання слів «deep learning» (глибоке навчання) напрямку машинного навчання, та «fake» фальшивий. Термін почав активно використовуватись у 2017 році, коли на Reddit з’явився сабреддіт з відео, у яких обличчя знаменитостей замінювались у порнографічних роликах.
Утім, діпфейки охоплюють набагато ширше коло медіа це зображення, відео та аудіо, створені або змінені так, що здаються реальними, хоча такими не є. Приклади сфабриковані зображення Папи Франциска в модному пуховику або відео з Марком Цукербергом, який зізнається в маніпуляції користувачами через соцмережі. Ці зображення й відео створені не для розваги, а часто для викривлення реальності.
Технологічна основа
Процес створення діпфейку базується на використанні двох нейронних мереж. Перша генерує зображення або відео, що максимально наближаються до реальних, тоді як друга перевіряє їхню автентичність. Ці алгоритми змагаються між собою у своєрідній технологічній грі, поки синтетичне зображення не стане практично невідрізним від справжнього. У випадку аудіо-діпфейків, голос певної людини імітується на основі записів її реальної мови, що дозволяє створювати промови, які ця людина ніколи не виголошувала.
Небезпеки: дезінформація, приниження, маніпуляція
Діпфейки активно використовуються зловмисниками для поширення неправдивої інформації, політичної пропаганди, шантажу та залякування. Особливо вразливими є жінки понад 90% шкідливого вмісту з діпфейками припадає на порнографічні відео. У зоні ризику не лише знаменитості та політики, а й пересічні громадяни, які можуть стати жертвами кібербулінгу або підроблених компроматів.
Окрім особистих трагедій, проблема діпфейків стосується й безпеки демократичних процесів. Поширення неправдивих відео може підірвати довіру до політичних заяв, кандидатів і навіть виборчих результатів. Для запобігання цим загрозам критично важливо підвищувати рівень медіа грамотності серед населення, навчаючи розрізняти реальний контент від штучно згенерованого.
Позитивне застосування
Попри численні загрози, технологія діпфейків має і потенційно корисні сфери застосування. Наприклад, у мистецтві вона дозволяє «оживити» історичних постатей. На виставці «Далі живе» у Флориді демонструвалося відео з імітацією голосу та образу Сальвадора Далі, який цитує свої власні листи та інтерв’ю. Подібні приклади є у сфері соціальних кампаній: футболіст Девід Бекхем, завдяки діпфейкам, «заговорив» дев’ятьма мовами, поширюючи інформацію про боротьбу з малярією у світі.
У галузі освіти діпфейки можуть стати інструментом занурення в історію учні можуть «почути» промови Черчилля чи Мартіна Лютера Кінга у форматі відеозапису, який виглядає абсолютно реалістично. В медицині діпфейкові зображення використовуються для навчання штучного інтелекту у виявленні пухлин, коли реальних даних недостатньо. Синтетичні медіа дають змогу розпізнавати аномалії без порушення конфіденційності пацієнтів, що відкриває нові горизонти для клінічних досліджень.
Виклики майбутнього і необхідність регулювання
Технологія діпфейків демонструє надзвичайну силу і водночас глибоку небезпеку. Вона кидає виклик традиційним уявленням про правду, довіру та автентичність інформації. Розробка нових методів виявлення фальсифікацій, створення правових рамок, міжнародного етичного регулювання та просвітницькі кампанії це ключові завдання, які стоять перед суспільством у зв’язку з розвитком синтетичних медіа.
Світ, у якому можна змінити будь-яке зображення, перекроїти будь-який голос і створити вигадані події з фотореалістичною достовірністю, потребує не лише технологічного захисту, а й гуманітарного осмислення. Діпфейк — це дзеркало, яке технологія тримає перед людством, і відповідь на питання, що ми в ньому побачимо, залежить від нас.
Данило Ігнатенко
