Децій народився близько 201 року в Будалії, Нижня Паннонія (територія сучасної Сербії, поблизу Сремської Мітровиці), — римський імператор, який правив у 249–251 роках.
Походження та шлях до влади
Хоча точні деталі походження Деція залишаються невідомими, історичні джерела свідчать, що він належав до сенаторського стану та обіймав посаду консула до свого вступу на престол. Близько 245 року імператор Філіп Аравійський доручив Децію командування військами на Дунаї, де той проявив себе як здібний воєначальник. У 249 році, під час повстання легіонів, Децій був проголошений імператором, нібито проти своєї волі. Після перемоги над Філіпом у битві біля Верони Децій остаточно затвердився на троні.
Боротьба з готським вторгненням
Однією з головних загроз під час правління Деція стало вторгнення готів до Мезії та Фракії. Готи, перетнувши Дунай, спустошували римські провінції, що змусило імператора особисто очолити військову кампанію проти них. Остання битва цієї кампанії відбулася в червні 251 року поблизу Абріттуса (сучасний Разград, Болгарія). Незважаючи на чисельну перевагу римлян, битва закінчилася катастрофою: Децій та його старший син Геренній Етруск загинули на полі бою. Ця поразка стала однією з найбільших військових поразок Римської імперії III століття.
Політика щодо християн
Правління Деція ознаменувалося радикальними змінами в релігійній політиці імперії. До його приходу до влади гоніння на християн носили спорадичний та локальний характер. Однак на початку січня 250 року Децій видав едикт, який зобов’язував усіх громадян імперії здійснити релігійне жертвоприношення в присутності державних уповноважених. Цей едикт став першим масштабним переслідуванням християн, спрямованим на підтвердження лояльності підданих традиційним римським богам та імператорському культу.
Велика кількість християн відмовилася підкоритися едикту, що призвело до масових арештів та страт. Серед жертв переслідувань були єпископи Риму, Єрусалиму та Антіохії. Однак, на відміну від очікувань імператора, репресії не придушили християнський рух, а навпаки, зміцнили його. Громадська думка засуджувала жорстокість уряду, а пасивний опір мучеників викликав повагу серед населення.
Правління Деція тривало лише два роки, але воно залишило глибокий слід в історії Римської імперії. Його політика щодо християн стала моделлю для майбутніх переслідувань, зокрема під час правління Діоклетіана (303–311 роки). Однак уже на початку 251 року, незадовго до своєї загибелі, Децій припинив гоніння, можливо, усвідомивши їх неефективність.
Данило Ігнатенко
