Дельфійський оракул — це найвідоміший стародавній грецький центр пророкувань, який, як вважалося, передавав волю бога Аполлона. Він знаходився в храмі Аполлона в Дельфах, місті на південному схилі гори Парнас, над Коринфською затокою. У давнину багато людей приїжджали до Дельфів, щоб отримати поради про майбутнє, особливо щодо війни, політики, релігії або заснування нових поселень.
Центральною фігурою в пророцтвах була жриця на ім’я Піфія. Це була літня жінка, яка жила відлюдно і носила дівочий одяг. Вважалося, які вона входить у стан натхнення та говорить словами бога Аполлона. Жерці, що служили разом із нею, тлумачили її слова та переказували відвідувачам. Піфія мала великий вплив: до неї зверталися навіть царі, а суперечки за контроль над Дельфами спричиняли війни.
Дельфійський оракул став особливо популярним між VIII і IV століттями до нашої ери. Спочатку, за переказами, оракул належав богині Геї, але пізніше його перейняв Аполлон. Пророцтва давалися лише в певні дні, а саме на сьомий день кожного місяця, коли святкували народження Аполлона. Взимку оракул не працював, оскільки вважалося, що Аполлон вирушає на північ до гіперборейців.
Перед пророкуванням Піфія виконувала ритуали: вона купалася у священному джерелі, пила воду з іншого джерела, сиділа на триніжку в храмі та жувала лаврове листя. Ймовірно, її стан спричиняли пари, які виходили з-під розколин землі під храмом. Її промови іноді були незрозумілими або двозначними, і жерці записували їх у вигляді віршів.
Згодом вплив Дельфійського оракула почав зменшуватися, особливо після того, як Дельфи захопив Рим. Останнє пророцтво, за переказами, Піфія зробила у 393 році н. е., коли імператор Феодосій І заборонив язичницькі культи. Так завершилася історія одного з найвпливовіших релігійних центрів античного світу.
Данило Ігнатенко
