Чан Кайші (31 жовтня 1887, Фенхуа, провінція Чжецзян — 5 квітня 1975, Тайбей) — військовий та політичний діяч, керівник націоналістичного уряду Китаю з 1928 по 1949 рік, а згодом очільник уряду Республіки Китай у вигнанні на Тайвані. Його життя було тісно пов’язане з драматичними подіями ХХ століття, зокрема революціями, громадянською війною та боротьбою проти японської агресії.
Ранні роки та військова підготовка
Чан народився у заможній купецько-фермерській родині в прибережній провінції Чжецзян. Військова кар’єра стала його свідомим вибором: у 1906 році він вступив до Баодінської військової академії, а з 1907 по 1911 рік навчався у Японії. Там він служив у японській армії, перейнявши сувору дисципліну та організованість, що згодом визначили його власний стиль керівництва.
Важливим етапом стали знайомства з китайськими революціонерами в Токіо. Вони переконали Чана у необхідності повалення династії Цін і побудови республіканської держави.
Революційна діяльність та союз із Сунь Ятсеном
Повернувшись до Китаю у 1911 році, Чан взяв участь у Сіньхайській революції, що призвела до падіння маньчжурської монархії. У 1913–1916 роках він воював проти диктатури Юань Шікая, але після поразок тимчасово відійшов від політики.
У 1918 році Чан приєднався до Сунь Ятсена, лідера Націоналістичної партії (Гоміньдану), метою якої було возз’єднання країни, розділеної між воєначальниками. Сунь бачив у Чанові здібного військового, а той зумів побудувати на цій співпраці власну політичну кар’єру.
Вплив СРСР та створення армії Вампоа
У 1923 році Чан відвідав Радянський Союз, де вивчав структуру Червоної армії та політичну організацію. Повернувшись, він став комендантом військової академії Вампоа, яка була створена за радянським зразком. У цей час до Гоміньдану увійшли китайські комуністи, що спричинило внутрішню напруженість.
Після смерті Сунь Ятсена у 1925 році Чан став головним військовим лідером партії. Спершу він зберігав баланс між комуністами та консерваторами, але у 1927 році розпочав жорстоку чистку, виключивши комуністів із партії та придушивши їхні організації.
Об’єднання Китаю та новий уряд
З 1926 по 1928 рік Чан очолював Північний похід — військову кампанію проти провінційних воєначальників. Після взяття Пекіна він створив центральний уряд у Нанкіні. У 1927 році він одружився з Сун Мейлін, сестрою дружини Сунь Ятсена, що зміцнило його політичні позиції та зв’язки з проєвропейськими колами.
Попри проголошену програму реформ, реальний контроль над країною був обмеженим. Сільські райони залишалися під впливом комуністів, а на північному сході посилювалась загроза з боку Японії.
Японська агресія та Сіанський інцидент
Після захоплення Японією Маньчжурії у 1931 році Чан намагався уникнути прямого конфлікту, зосередившись на боротьбі з комуністами. Це рішення викликало критику. У 1936 році під час Сіанського інциденту він був захоплений у полон власними генералами, які вимагали об’єднання з комуністами для спільної боротьби проти Японії.
Після початку масштабної війни у 1937 році Чан очолив національний опір, отримавши підтримку союзників у Другій світовій війні. Китай став одним із членів «Великої четвірки» переможців.
Поразка у громадянській війні
Після капітуляції Японії у 1945 році Чан відновив війну проти комуністів. Спочатку він мав перевагу, але корупція, слабка підтримка селянства та втома населення від війни призвели до поразок. У 1949 році комуністи на чолі з Мао Цзедуном захопили континентальний Китай і проголосили створення Китайської Народної Республіки.
Чан з рештками армії відступив на Тайвань, де створив уряд Республіки Китай у вигнанні.
Тайванський період та економічні реформи
На Тайвані Чан встановив авторитарну, але відносно стабільну владу. Провівши чистки у Гоміньдані та зміцнивши дисципліну, він за допомогою США розпочав економічну модернізацію острова. У 1955 році між США та Тайванем було підписано оборонну угоду.
У 1970-х роках його міжнародне становище почало слабшати через зближення США та КНР. Проте він залишався лідером до самої смерті.
Чан Кайші помер 5 квітня 1975 року у Тайбеї. Його тимчасово замінив Єн Цзя-кан, а у 1978 році владу перейняв син Чана, Цзян Цзінго.
Історики оцінюють Чан Кайші неоднозначно. З одного боку, він був талановитим стратегом і зумів зберегти незалежну державу на Тайвані. З іншого — його консерватизм, ігнорування соціальних проблем та недооцінка селянського питання сприяли поразці у боротьбі за Китай.
Данило Ігнатенко
