У перші роки XIX століття Європа перебувала в постійному напруженні через експансіоністську політику Франції під проводом Наполеона Бонапарта. Після короткого миру з Великою Британією в 1802 році війна відновилася, й у 1805 році сформувалася Третя коаліція — союз Великої Британії, Австрійської імперії, Російської імперії, Неаполітанського королівства та Швеції з метою зупинити подальше посилення Франції.
Французький імператор мав грандіозні плани висадки на Британських островах. Починаючи з 1803 року, він зосередив свою Велику армію в Булоні, готуючись до масштабної морської операції. Проте успішне перетинання Ла-Маншу вимагало панування на морі, чого Франція не мала. У спробі створити рівновагу на морі, французький флот об’єднався з іспанським, щоб заманити британський флот до Антильських островів і там завдати йому поразки. Проте ці плани провалилися, що особливо яскраво проявилося в Трафальгарській битві 1805 року, де адмірал Нельсон завдав нищівної поразки франко-іспанському флоту.
Після втрати надії на вторгнення до Англії Наполеон переорієнтував свої сили на суходільну кампанію проти Австрії та Росії.
Передумови та стратегія перед битвою
У листопаді 1805 року війська Наполеона просунулися вглиб Моравії, що перебувала під контролем Австрійської імперії. Його армія, що налічувала близько 68 000 солдатів, зайняла вигідні позиції поблизу містечка Аустерліц (нині Славков-у-Брна, Чехія). Союзна армія, що складалася з близько 90 000 російських і австрійських солдатів під номінальним командуванням Михайла Кутузова, сподівалася розгромити французів, вважаючи їх ослабленими та деморалізованими.
Однак Наполеон навмисно створив враження слабкості, залишивши правий фланг відкритим і спонукаючи союзників атакувати саме цю ділянку. Це була частина блискучого стратегічного маневру, завдяки якому він планував оточити та знищити центральні сили ворога.
Хід битви: 2 грудня 1805 року
Битва розпочалася вранці 2 грудня. Союзні війська почали атаку на правий фланг французів, вважаючи це слабким місцем. Проте, коли головні сили союзників змістилися в цьому напрямку, Наполеон наказав головному корпусу маршала Сульта атакувати незахищений центр ворожої армії, розташований на Пратценських висотах.
Французькі війська стрімко прорвали центральні позиції, розсікли союзну армію навпіл і розпочали оточення окремих корпусів. Позиції союзників захиталися, їхні ряди розпалися, і значна частина армії була змушена відступити. Понад 15 000 ворожих солдатів були взяті в полон, багато з них загинули або потонули в льодових водах озера поблизу села Сацан.
Битва завершилася абсолютною перемогою Наполеона. Австрійські та російські війська зазнали нищівної поразки, втрати склали понад 30 000 осіб, тоді як французькі втрати були порівняно незначними.
Пресбурзький договір і падіння коаліції
Блискавична перемога Наполеона під Аустерліцем призвела до негайних політичних наслідків. Уже 26 грудня 1805 року Австрія підписала Пресбурзький мир з Францією, за яким втрачала значні території в Італії та Німеччині. Священна Римська імперія, де Австрія відігравала головну роль, фактично перестала існувати.
Крім того, ця перемога тимчасово утримала Пруссію від вступу в коаліцію проти Франції, надавши Наполеону стратегічну паузу для консолідації влади в Центральній Європі. Встановлення Рейнського союзу в 1806 році стало прямим наслідком розгрому під Аустерліцем.
Військово-історичне значення
Битва під Аустерліцем стала однією з найвидатніших перемог в історії Наполеона та класичним прикладом блискучої військової тактики. Його вміння маніпулювати ворогом, маскувати власні наміри та точно обирати момент для контрудару вивчаються у військових академіях по всьому світу.
Ця битва не лише змінила політичну карту Європи, але й закріпила за Наполеоном репутацію непереможного полководця.
Битва під Аустерліцем у грудні 1805 року стала апогеєм військової геніальності Наполеона Бонапарта.
Данило Ігнатенко
