У 1798 році Наполеон Бонапарт, як один із головних військових стратегів Французької революції, запропонував уряду Директорії сміливий план: завоювати Єгипет. Його стратегічною метою було позбавити Британську імперію доступу до Індії, перекривши маршрут через Червоне море. Окрім військово-політичних амбіцій, французи прагнули зробити Єгипет новим джерелом доходу для країни, яка після революції перебувала в економічному занепаді. План було схвалено без зволікань.
19 травня 1798 року Наполеон вирушив із армією з приблизно 30 000 солдатів і флотом у 400 кораблів. Уже 1 липня він висадився біля Александрії. Попри небезпеку зіткнення з флотом британського адмірала Гораціо Нельсона, французам вдалося захопити слабо захищене місто вже наступного дня. Александрія, яка на той час була малонаселеною, не чинила значного опору: мамлюки, що де-факто керували Єгиптом від імені Османської імперії, залишили місто з мінімальним гарнізоном.
Марш на Каїр
7 липня Наполеон повів армію на південь до Каїра. В Александрії він залишив тимчасову адміністрацію та розгорнув пропагандистську кампанію, обіцяючи єгиптянам визволення від мамлюцького тиранічного правління. Французькі сили було поділено на дві колони: головну, яку очолював сам Бонапарт, і допоміжну під командуванням генерала Шарля Дугуа, що транспортувала обози. Дугуа обрав довший, але безпечніший шлях до Розетти, звідки мав прибути в Раманьє для об’єднання з основними силами.
Основна колона просувалась через посушливу пустелю, де війська страждали від спраги та нападів бедуїнів. Умови були настільки нестерпними, що багато солдатів гинули від зневоднення, а деякі навіть вкорочували собі віку. Колона досягла Раманьє 10 липня, а сили Дугуа приєдналися наступного дня. 12 липня об’єднане військо рушило далі вздовж західного берега Нілу, готуючись до зустрічі з головними силами мамлюків.
Перший бій біля Шубра-Хіт
13 липня французи зіштовхнулися з мамлюцьким військом чисельністю до 18 000 осіб біля міста Шубра-Хіт. Значна частина ворожої армії була кіннотою. Наполеон організував свої війська у п’ять великих дивізійних квадратів, розташованих лінією на 3 км. Саме це новаторське розташування — квадратна бойова формація — дозволило французам ефективно протистояти кінноті.
Мамлюки виявилися неорганізованими й не здатними пробити стіну багнетів. Битва завершилася швидкою перемогою французів, однак Наполеон, вірогідно, навмисно дозволив затягнути її, щоб оцінити бойові якості супротивника та краще підготуватися до головного зіткнення під Каїром.
Битва біля пірамід: вирішальний момент
21 липня 1798 року відбулася вирішальна битва поблизу Каїра, пізніше названа битвою біля пірамід. Супротивником Наполеона знову стала армія мамлюків, що була добре озброєна, але не мала централізованого командування чи єдиної тактичної системи. Наполеон знову використав тактику квадратних дивізій — стійких мобільних формацій, які могли одночасно протистояти фронтальним атакам, охороняти фланги та прикривати тил.
Французька піхота, прикрита артилерією, легко витримала натиск мамлюцької кавалерії. Моментально оговтавшись, французи перейшли у наступ і повністю знищили війська ворога. Мамлюки зазнали нищівної поразки — тисячі загиблих, у тому числі чимало вельмож і воєначальників. Більшість уцілілих відступили через Ніл або були розсіяні по околицях.
Наслідки перемоги
Після перемоги Наполеон безперешкодно увійшов у Каїр. Він утвердив там адміністрацію під французьким контролем і спробував створити ілюзію, що діє в інтересах ісламу та єгиптян. Було засновано Інститут Єгипту, до якого входили науковці, інженери та фахівці різних галузей, що супроводжували експедицію. Почалася активна культурна та наукова діяльність, включаючи дослідження давньоєгипетських пам’яток.
Битва біля пірамід стала не лише блискучою військовою перемогою, а й символом ефективності нової французької армії та її командувача. Вона підтвердила статус Наполеона як одного з найвидатніших стратегів того часу й відкрила перед ним дорогу до подальших політичних амбіцій у Франції.
Данило Ігнатенко
