Саллюстій (Gaius Sallustius Crispus) народився близько 86 року до н. е. в самнійському Амітернумі, у родині сабінського походження. Хоча його сім’я належала до місцевої аристократії, він був єдиним її представником, який увійшов до римського політичного класу. Саллюстій зробив кар’єру як novus homo — людина, що завдяки власним здібностям піднялася до сенаторського стану. Ця позиція істотно вплинула на його погляд на природу влади та моральну кризу пізньої Республіки.
Про ранні роки його служби збереглося небагато відомостей. Імовірно, він мав військовий досвід і міг перебувати на Сході у 70–60-х роках до н. е. Першим підтвердженим кроком у політичній кар’єрі Саллюстія стала посада плебейського трибуна 52 року. Трибуни на той час уже мали значний вплив, і саме в цей період Саллюстій долучився до гострих політичних конфліктів, зокрема протистояння між Цицероном і прихильниками Клодія. Його виступи проти Цицерона засвідчили, що Саллюстій був не лише спостерігачем, а й активним учасником політичної боротьби.
У 50 році до н. е. його виключили із Сенату. Пізні джерела пояснювали це аморальністю, однак дослідники припускають, що справжньою причиною була політична належність. Уже наступного року Саллюстій опинився серед прибічників Юлія Цезаря. Під час громадянської війни його призначили командиром легіону, хоча його військова діяльність була невдалою. Після завершення африканської кампанії Цезар поставив його першим губернатором новоствореної провінції Африка-Нова.
Повернувшись до Риму, Саллюстій зіткнувся з обвинуваченнями у здирництві та розкоші, однак саме підтримка Цезаря врятувала його від суду. Отримані багатства дозволили йому створити знамениті Сади Саллюстія — один із найрозкішніших маєтків Риму.
Після вбивства Цезаря у 44 році Саллюстій остаточно відійшов від політики. Саме тоді він звернувся до історіографії, прагнучи осмислити причини занепаду Римської республіки. Особистий досвід участі у політичних конфліктах, зіткнення з олігархією, спостереження за амбіціями аристократів надали його творам особливу гостроту й аналітичну силу.
Саллюстій помер у 35/34 році до н. е., залишившись у пам’яті як один із найвпливовіших істориків античного Риму. Його біографія — це приклад людини, яка пройшла шлях від провінційного походження до центру політичного життя та зуміла перетворити власні спостереження на історичні твори класичного значення.
Данило Ігнатенко
