У XIV–XVIII століттях Бессарабія поступово входить до складу Молдавське князівство, що стало переломним етапом у формуванні регіону. Після століть степової нестабільності край інтегрується в осілу державну структуру з православною традицією, місцевим самоврядуванням і відносною політичною тяглістю. Для півдня сучасної України це означало перехід від фронтиру до прикордонної периферії сталої держави.
Обставини включення до молдавського простору
Формування Молдавського князівства відбувалося на стику руського, балканського й дунайського світів. Бессарабія органічно увійшла до цієї політичної системи як південно-східна окраїна, важлива для контролю торговельних шляхів і степових кордонів. Інтеграція була поступовою й не супроводжувалася тотальним зламом місцевих порядків. Для молдавських господарів регіон мав стратегічне значення, але не вимагав щільної централізації.
Адміністративний устрій і громада
У молдавський період Бессарабія не стала окремою адміністративною одиницею з особливими привілеями, однак зберігала широку автономію на рівні громад. Місцева знать і старости відповідали за збір податків, судочинство та підтримання порядку, спираючись на звичаєве право. Ця модель поєднувала державну зверхність із локальною саморегуляцією, що забезпечувало стабільність у прикордонному регіоні.
Православ’я як чинник тяглості
Ключовим елементом інтеграції стала православна церква. Вона поєднувала Бессарабію з молдавським і ширшим балкансько-руським духовним простором. Парафії та монастирі були центрами освіти, писемності й морального авторитету, не обмежуючись суто релігійною функцією. Православ’я сприяло культурній спадкоємності та пом’якшувало наслідки прикордонних конфліктів.
Господарство і повсякденне життя
Економіка Бессарабії в цей період ґрунтувалася на землеробстві, скотарстві й річковій торгівлі. Степові райони зберігали мобільні практики, тоді як долини Дністра, Пруту й Дунаю розвивали осіле життя. Торгівля зерном, худобою та ремісничими виробами включала регіон до трансрегіональних мереж. Поєднання осілості й мобільності залишалося характерною рисою краю.
Оборона і прикордонна функція
Як південний кордон князівства, Бессарабія виконувала оборонні функції. Укріплення та фортеці контролювали ключові переходи й річкові переправи, стримуючи кочові набіги та піратство. Водночас постійна мілітаризація не перетворювала регіон на воєнний табір — радше на зону керованої напруги. Ця роль підсилювала значення місцевих громад у питаннях безпеки.
Багатoетнічність і співіснування
Молдавський період не ліквідував етнічну різноманітність Бессарабії. Поруч із молдаванами жили українські громади, а також інші спільноти, залучені до господарського життя. Держава рідко втручалася у повсякденні культурні практики, що сприяло співіснуванню.
Османський сюзеренітет і межі автономії
З XV століття Молдавське князівство визнає зверхність Османської Порти. Для Бессарабії це означало підвищення податкового тиску без прямої окупації. Внутрішній устрій зберігався, що дозволяло громаді й церкві виконувати стабілізуючу функцію.
Молдавський період став для Бессарабії епохою відносної стабілізації після століть фронтиру. Він закріпив православну традицію, інститути громади й прикордонну роль регіону, підготувавши його до новочасних імперських трансформацій.
Данило Ігнатенко
