Бертран Рассел (нар. 18 травня 1872, Треллек, Монмутшир, Уельс — помер 2 лютого 1970, Пенріндеудрет, Меріонет) — британський філософ, логік, математик та соціальний реформатор, один із засновників аналітичної філософії в англо-американській традиції. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1950 року.
Раннє життя
Рассел народився в родині аристократів у заміському маєтку Рейвенскрофт. Його дід, лорд Джон Рассел, двічі обіймав посаду прем’єр-міністра Великої Британії та став 1-м графом Расселом. Бертран успадкував титул 3-го графа Рассела у 1931 році після смерті старшого брата Френка.
В дитинстві він втратив батьків, сестру та дідуся і залишився під опікою бабусі. Освіту здобував переважно вдома, і ранні роки минули у відносній ізоляції. Вже в 11 років він захопився евклідовою геометрією, відчувши «сліпучу радість від істинного знання». Це прагнення точності та обґрунтованості визначило його подальший шлях у філософії та математиці.
Освіта та діяльність
У 1890 році він вступив до Трініті-коледжу Кембриджського університету для вивчення математики. Там він долучився до студентського гуртка «Апостоли», де зустрів однодумців та майбутніх впливових філософів. Під впливом дискусій він залишив чисту математику заради філософії, завершивши дисертацію «Есе про основи геометрії», опубліковану як його перша книга у 1897 році.
Відмова від ідеалізму, характерна для його ранньої філософії, була обумовлена знайомством із працями німецьких математиків (Вейєрштрасс, Кантор, Дедекінд) та впливом Г. Е. Мура. Рассел сформулював логіцизм — погляд, що математика є розділом логіки, детально викладений у «Принципах математики» (1903).
Внесок у логіку та математику
Найбільш відомі праці Рассела у логіці включають «Принципи математики» та «Математичні начала» (1910–1913, разом з А. Н. Вайтхедом). Його теорія типів дозволила уникнути суперечностей, відомих як парадокс Рассела, і заклала основи аналітичної філософії. Водночас метод теорії описів (1905) зробив революцію у філософії мови, забезпечивши точний аналіз тверджень із неіснуючими об’єктами.
Політична та громадська діяльність
Рассел активно брав участь у політичному житті. Під час Першої світової війни він виступав проти воєн та військового обов’язку, за що був засуджений та відсторонений від викладання. Його соціальні погляди еволюціонували від лібералізму до соціалізму, який він підтримував через низку праць, зокрема «Принципи соціальної реконструкції» (1916) та «Шляхи до свободи» (1918).
У міжвоєнний період він популяризував ідеї реформ у сфері освіти, моралі та сексуальних свобод, автор книг «Про освіту» (1926), «Шлюб і мораль» (1929) та «Завоювання щастя» (1930). Його лекція «Чому я не християнин» (1927) стала класичним прикладом раціонального атеїзму.
Особисте життя
Рассел був одружений чотири рази: з Еліс Пірсолл Сміт, Дорою Блек, Патрісією Спенс та Едіт Фінч. Його особисте життя часто було бурхливим та складним, однак останній шлюб з Едіт Фінч приніс йому стабільність і спокій.
Пізні роки
У 1938–1944 роках Рассел викладав у США, де створив книгу «Історія західної філософії» (1945). Повернувшись до Великої Британії, він продовжував писати й отримав Нобелівську премію з літератури (1950). У пізні роки займався миротворчою діяльністю, виступав проти ядерної зброї та війни у В’єтнамі, надихаючи молодь на громадянську активність.
Рассел помер у 1970 році.
Данило Ігнатенко
