Австрійські Нідерланди (1713–1795) — адміністративна одиниця в південній частині Низьких Земель, що охоплювала території сучасних Бельгії та Люксембургу. Вона постала після поділу володінь іспанських Габсбургів за Утрехтським мирним договором 1713 року і залишалася під владою австрійської гілки Габсбургів до кінця XVIII століття.
Історичні передумови
Після смерті Карла II Іспанського у 1700 році іспанська корона та її обширні володіння перейшли до Філіпа Анжуйського, онука французького короля Людовика XIV. Така передача влади викликала опір з боку європейських держав, що побоювалися посилення Франції. Це стало причиною Війни за іспанську спадщину (1701–1714).
За умовами Утрехтського договору 1713 року, Іспанські Нідерланди перейшли під контроль імператора Священної Римської імперії Карла VI. Нові володіння отримали назву Австрійські Нідерланди, а їхнє управління здійснювалося безпосередньо з Відня. Антверпенський договір 1715 року підтвердив збереження автономії міст, влади католицької церкви та місцевих інституцій, але дозволив розміщення голландських військ для оборони від Франції.
Економічний розвиток і політична стабільність
Карл VI намагався стимулювати економіку регіону через створення торговельної компанії, проте його плани заблокували Англія та Голландія. Після розпуску компанії імператор зосередився на питаннях династичного спадкування.
У 1740 році престол перейшов до його доньки Марії Терезії, права якої були оскаржені. Це призвело до Війни за австрійську спадщину (1740–1748). Французькі війська окупували більшу частину Австрійських Нідерландів, але за умовами Ахенського миру 1748 року територія повернулася під владу Габсбургів.
У другій половині XVIII століття регіон зазнав економічного відновлення. За правління Марії Терезії розвивалася торгівля та промисловість, зберігався вплив католицької церкви, а політичний лад залишався відносно стабільним.
Реформи Йосипа II і Брабантська революція
Ситуація різко змінилася з приходом до влади Йосипа II у 1780 році. Імператор, натхненний ідеями Просвітництва, намагався модернізувати управління і послабити позиції церкви. Він скасував споглядальні ордени, реформував семінарії, об’єднав релігійні братства та ліквідував давні міські привілеї. Такі заходи викликали сильне невдоволення місцевого населення, яке сприймало їх як порушення давніх традицій і прав.
У 1789 році в Брабанті спалахнуло повстання, відоме як Брабантська революція. Повстанці проголосили республіку, однак через внутрішні суперечності та відсутність підтримки селянства вона швидко занепала. Вже у 1790 році після смерті Йосипа II влада повернулася до австрійців.
Кінець австрійського панування
Подальша доля Австрійських Нідерландів була пов’язана з подіями Французької революції. У 1792 році французькі війська вторглися до регіону і на певний час закріпили свою владу. Австрія відновила контроль у 1793 році, але вже у 1794–1795 роках території остаточно опинилися під владою Франції.
1 жовтня 1795 року Австрійські Нідерланди були офіційно приєднані до Французької республіки. Після наполеонівських війн вони стали частиною Об’єднаного Королівства Нідерландів (1815). У 1831 році на цих землях постала незалежна Бельгія.
Данило Ігнатенко
