Арістотель (384 р. до н. е., Стагіра, Халкідіка — 322 р. до н. е., Халкіда, Евбея) — давньогрецький філософ і вчений, одна з центральних постатей класичної античності та всієї західної інтелектуальної традиції. Його спадщина охоплює майже всі галузі знання свого часу та стала фундаментом як середньовічної християнської схоластики, так і ісламської філософії.
Арістотель народився в родині придворного лікаря македонського царя Амінти III. Ранній контакт із медициною та природознавством суттєво вплинув на його інтерес до емпіричних досліджень. У 367 році до н. е. він прибув до Афін і вступив до Академії Платона, де провів близько двадцяти років як учень і співпрацівник. Саме в цей період сформувалися його перші філософські погляди, ще тісно пов’язані з платонізмом.
Попри глибоку повагу до Платона, Арістотель поступово дистанціювався від теорії Ідей. Він вважав, що надчуттєві Форми не здатні пояснити змінність і становлення конкретних речей. Ця критика стала важливим кроком до створення власної філософської системи, зосередженої на аналізі сутності, форми та матерії.
Після смерті Платона Арістотель залишив Афіни і мешкав у Малій Азії та на острові Лесбос, де активно займався природничими дослідженнями, особливо в галузі зоології та біології. У 343 році до н. е. він був запрошений до Македонії як наставник юного Олександра, майбутнього завойовника.
Повернувшись до Афін, Арістотель заснував власну школу — Ліцей, що став осередком систематичних наукових досліджень. Після смерті Олександра політична ситуація змусила філософа залишити місто. Він помер у Халкіді, залишивши спадщину, яка визначила розвиток європейської науки і філософії на століття вперед.
Данило Ігнатенко
