Андре Дюшен (народився у травні 1584 року в Іль-Бушар, Франція — помер 30 травня 1640 року в Парижі) увійшов в історію як один із перших систематизаторів історичних знань у Франції. Його часто називають «батьком французької історії», оскільки саме він започаткував традицію створення критичних колекцій джерел, що лягли в основу національної історіографії.
Освіта та інтелектуальне становлення
Дюшен здобув ґрунтовну освіту спочатку в Лудені, а пізніше в Парижі. Вже в юності він виявляв глибокий інтерес до історії та географії, поєднуючи гуманістичну ерудицію з прагненням до систематизації знань. Першою його працею стала книга Egregiarum seu Selectarum Lectionum et Antiquitatum Liber (1602), відома також під назвою «Книга надзвичайних або вибраних читань та старожитностей Андреаса Квернеуса». Ця робота привернула увагу сучасників до виняткової начитаності та наукової дисципліни молодого дослідника.
Служба при дворі та наукова діяльність
Подальший розвиток кар’єри Дюшена тісно пов’язаний із впливом кардинала Рішельє. Саме завдяки його підтримці вчений отримав почесне призначення на посаду історіографа та географа короля Франції. Це надало йому доступ до архівів і рукописів, що стало підґрунтям для його масштабних історичних зібрань.
Праці Дюшена охоплюють широкий спектр тем: від загальної історії до спеціалізованих генеалогій і сімейних хронік. Значна частина його спадщини — це багатотомні зібрання уривків із середньовічних рукописів, які сьогодні мають виняткову джерельну цінність.
Основні праці та значення
Найвизначнішими працями Дюшена стали:
- Historiae Normannorum Scriptores Antiqui (1619) — «Стародавні письменники історії норманів». Це видання є особливо цінним, адже зберегло тексти, які нині відомі лише завдяки його публікації.
- Historiae Francorum Scriptores (1636–1649) — «Автори історії франків». Дюшен задумав її як 24-томне зібрання наративних джерел з історії Франції. За його життя вийшли перші два томи, а наступні три підготував і видав його син Франсуа. Хоча проєкт залишився незавершеним, він став першою спробою створення повної національної історіографічної колекції.
Андре Дюшен започаткував традицію критичного ставлення до історичних джерел, яка згодом стала основою європейської науки Нового часу. Його роботи стали взірцем для наступних поколінь істориків та забезпечили безцінний доступ до текстів, що в іншому випадку були б втрачені.
Діяльність Дюшена не лише заклала підвалини французької історіографії, а й справила значний вплив на формування історичної пам’яті Франції у XVII столітті. Його ім’я посідає почесне місце серед перших науковців, які поєднали гуманістичний метод із критичним аналізом джерел.
Данило Ігнатенко
