Аль-Каїда (араб. القاعدة, що перекладається як «основа» або «база») виникла як логістична мережа для підтримки мусульманських бійців — моджахедів, які воювали проти радянської армії під час радянсько-афганської війни (1979–1989). Засновник організації — Осама бен Ладен, саудівський мільйонер та ідеолог радикального ісламістського спротиву, тісно пов’язаний з салафітськими та ваххабітськими течіями. Організація об’єднала не лише афганських ветеранів, а й бойовиків з усього мусульманського світу, сформувавши ядро майбутньої глобальної джихадистської мережі.
Після виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році Аль-Каїда переорієнтувалася з антикомуністичної боротьби на боротьбу проти «відступницьких» ісламських режимів та західної, насамперед американської, присутності на мусульманських територіях. Цей ідеологічний перехід від локальної до глобальної боротьби став ключовим моментом у радикалізації стратегії організації.
Інституціоналізація та військові інтервенції
У 1990-х роках Аль-Каїда тимчасово базувалася в Судані, а згодом — в Афганістані, де вона функціонувала під заступництвом режиму Талібану. У цей період організація інституціоналізувалася, створивши військово-тренувальні табори, медіа-центри, фінансову інфраструктуру та систему ієрархічного управління. Згуртованість та ідеологічна єдність сприяли координації великомасштабних атак.
Серед найбільших операцій — вибухи в американських посольствах у Найробі та Дар-ес-Саламі (1998), напад на американський есмінець USS Cole в Адені (2000), а також теракти 11 вересня 2001 року. Саме останні стали катастрофічним викликом для глобальної безпеки, змінивши парадигму міжнародної контртерористичної стратегії.
Структурна трансформація
Після американського вторгнення до Афганістану в 2001 році та втрати фізичних баз, Аль-Каїда зазнала не стільки руйнування, скільки адаптації. Це дозволило їй діяти через автономні регіональні осередки: Аль-Каїда на Аравійському півострові (AQAP), в Ісламському Магрибі (AQIM), в Іраку (попередниця ІДІЛ), на Синайському півострові, в Сомалі та Південній Азії. Така модель зробила мережу більш гнучкою і стійкою до знищення її централізованого керівництва.
Роль технологій та інформаційного простору
З другої половини 2000-х років Аль-Каїда дедалі активніше використовує Інтернет та цифрові платформи для пропаганди, радикалізації, інструктажу щодо ведення терористичної діяльності та рекрутингу нових учасників. Відеозвернення, публікації електронних журналів (наприклад, Inspire), маніфести та гасла стали складовою «медіа-джихаду», що дозволив організації зберігати глобальний вплив, навіть в умовах фізичної роздробленості.
Лідерство та наступництво
Після ліквідації Осами бен Ладена в травні 2011 року, керівництво організації перейшло до Аймана аль-Завагірі — ідеолога з єгипетського ісламістського підпілля. Попри певне зниження харизматичного ефекту, структура зберегла функціональність і продовжила діяльність, орієнтуючись на довгострокову війну виснаження.
Аль-Каїда в XXI столітті
Сьогодні Аль-Каїда залишається серйозною загрозою, особливо в нестабільних регіонах з вакуумом державної влади. Її адаптивна стратегія дозволяє уникати прямої конфронтації з регулярними арміями, натомість роблячи ставку на асиметричні форми насильства, політичну експлуатацію локальних конфліктів і створення паралельних структур впливу. Одним із найбільших викликів у протидії Аль-Каїді є дифузність її осередків, ідеологічна привабливість для радикалізованої молоді та можливість швидкого переходу до онлайн-активації нових агентів.
Іван Гудзенко
