Прихід Абд ар-Рахмана I до влади в Аль-Андалусі стало вирішальним фактором збереження мусульманської присутності на Піренейському півострові після падіння династії Омейядів у Дамаску. Опинившись у складному становищі, він зіткнувся з інтригами Аббасидів, опором частини арабської знаті та загрозами з боку франків на північному кордоні. Незважаючи на це, Абд ар-Рахман зумів утвердити свою владу в Кордові, створивши політичний центр, який став серцем андалузької держави.
Він організував постійну найману армію, що дозволило йому придушити суперництво між арабськими кланами. У 763 році Абд ар-Рахман зумів відбити вторгнення військ аббасидського халіфа аль-Мансура. Після перемоги він стратив полонених воєначальників і відправив їхні голови до Багдада як демонстрацію непокори. Цей жест фактично закріпив політичну незалежність мусульманської Іспанії, оскільки Аббасиди більше не мали можливості втручатися у справи регіону.
Внутрішні реформи та розвиток Кордови
Абд ар-Рахман I започаткував адміністративні та соціальні реформи, які визначили розвиток Аль-Андалуса. Він створив державну раду, реорганізував судову систему, призначивши старшого каді, та поділив Іспанію на шість військових провінцій. Його правління відзначалося також культурними ініціативами — зведенням мечетей, шкіл і лікарень.
Найвидатнішим архітектурним проєктом стала Велика мечеть Кордови, що згодом перетворилася на символ ісламської культури в Іспанії. Особливу славу здобув міхраб мечеті, прикрашений золотими мозаїками, а купол над ним став уособленням злиття сирійських та місцевих традицій. Водночас правитель виявляв відносну толерантність до християнського населення, що сприяло стабільності в багатоконфесійному суспільстві.
Взаємини з франками та сусідніми державами
Зовнішня політика Абд ар-Рахмана була спрямована на оборону кордонів. У той час франки зміцнювали свої позиції в Аквітанії й після приєднання Нарбонни прагнули поширити вплив на Іспанію. У 778 році Карл Великий здійснив похід, але Сарагоса, на яку він розраховував, не відчинила йому воріт. Під час відступу через Піренеї його війська зазнали поразки від басків і мусульман у битві при Ронсесвальєсі.
Надалі франки зосередилися на зміцненні церковної влади на своїх землях і намагалися використати внутрішні суперечки в Іспанії. У 801 році вони захопили Барселону, включивши її до складу новоствореної Іспанської марки. Однак уже після смерті Карла Великого (814) баски й інші піренейські народи почали активно чинити опір франкській владі, що ослабило їхній вплив у регіоні.
Значення правління Абд ар-Рахмана I
Правління Абд ар-Рахмана I стало переломним у формуванні Кордовського емірату. Він не лише зберіг мусульманську владу в Іспанії, але й заклав підвалини для розквіту Аль-Андалуса як одного з головних центрів середньовічної культури та науки. Його політичні й культурні реформи перетворили Кордову на столицю, яка впродовж наступних століть стала осередком ісламської, християнської та юдейської традицій.
Данило Ігнатенко
