Нові офіційні дані дослідження проведені соціологічною групою «Британські соціальні настрої» на відношення до релігійного чинника показали ступінь важливості віри для повсякденного життя. Опубліковані результати засвідчують, що усе більше громадян Великої Британії є носіями індиферентності в питаннях віри, – повідомляє інформагентство «independent.co.uk».
Близько 71% опитаних респондентів заявили про свою «нерелігійність», а також те, що «розчарувались в релігії». Як стверджує «Independent», загальна соціологічна картина робить більшість населення Англії та Уельсу «нерелігійними», і число таких осіб складає близько 53%.
Однак, виділеними з поміж загальних тенденцій, які формують «моду» на агностицизм та атеїзм, є і група переконаних віруючих британців, що практикують молитву, відвідування церкви, публічне сповідування власної релігійної ідентичності. Число практикуючих вірян згідно нових даних сягає 18% від загальної кількості.
Такі нові британські настрої в суспільстві відображені у рекордно низькій відвідуваності церков, зокрема офіційної Англіканської.
Доктор Джейс Вільямс, педагог та викладач школи освіти та соціальної роботи університету м. Сассекс, пояснює причин такої тенденції. На його думку, зростає число британської молоді, яка все більше починає бачити в релігійній системі алогічність і відсутність будь якої логіки в Священних текстах.
«Візьміть для прикладу, ідею змії, яка здатна говорити, людей, що перетворюються на сіль, або як шестисотрічний чоловік будує човен, в який поміщаються усі види тварин», коментує доктор Вільямс. Продовжуючи свої зауваження, професор додає: «Прийняття певного явища як тільки «тому що» без жодних пояснень не задовольняє дітей. Діти навчаються зі школи запитувати».
Так, дійсно: Британська система освіти не зважаючи на обов’язкові уроки релігії навчає дітей критичному мисленню. Цього не заперечує і офіційна Англіканська церква. Архієпископ Кентерберійський Джастін Велбі наголошує, що сенс перебування людини у церкві – не здатність сприймати біблійні історії як факт або вигадку, але впроваджувати віру враховуючи практичні поведінкові моделі в соціумі.
Але не зважаючи на популярні тенденції, в суспільстві лишаються віруючі фундаменталісти, які за словами доктора Вільямса, «продовжують вірити буквально в усе написане без доказів». Чимало британців вважають такий підхід нераціональним і ультраконсервативним.
Інша вагома причина, яка виділяється в масовій релігійній індиферентності – негативний досвід церковного спілкування, «аморальна поведінка служителів церкви», невиправдані сподівання.
Та, напевно, вагому частку в атеїзації британців виділяється соціальна робота доктора Річарда Докінза і його поширена праця «Бог як ілюзія». І хоча Докінз вступивши одного разу в релігійну полеміку з професором доктором Дж. Леноксом отримав поразку, питання залишається відкритим.
Проте чи залишать британці релігійний скептицизм – час покаже.
