Експресіонізм, як художній рух, виник у період, коли світ переживав значні трансформації і занепокоєння щодо стосунків людини зі світом і її втрат автентичності та духовності ставала все більш поширеною. Цей рух виникав одночасно у різних містах Німеччини, частково як реакція на імпресіонізм та академічне мистецтво. Експресіонізм був сильно вплинутий символістськими течіями кінця 19-го століття, зокрема творчістю Вінсента Ван Гога, Едварда Мунка та Джеймса Енсора, які стимулювали спотворення форми та використання яскравих кольорів для вираження різноманітних тривог і прагнень. Класичний етап руху тривав з 1905 по 1920 рік, поширюючись по всій Європі, а пізніше він послужив джерелом інспірації для багатьох інших художників і груп, включаючи абстрактний експресіонізм, неоекспресіонізм і Лондонську школу.
Термін «експресіонізм» ввів у 1910 році чеський історик мистецтва Антонін Матейчек. Він використовував цей термін, позначаючи протилежність імпресіонізму. Тоді як імпресіоністи ставили за мету відтворення природи та людської форми за допомогою фарби, експресіоністи, за словами Матейчека, намагалися виразити внутрішнє життя, часто за допомогою суворого та реалістичного сюжету. Варто відзначити, що ані Die Brücke, ані інші групи експресіоністів ніколи не називали себе експресіоністами. На початку століття термін «експресіонізм» широко використовувався для опису різних стилів, включаючи постімпресіонізм.
Ключові ідеї
- Експресіонізм встановив нові стандарти у мистецтві, відкидаючи зовнішній світ на користь внутрішніх почуттів художника як основи для оцінки творів.
- Художники цього напрямку використовували експресивні мазки та нестандартні методи, щоб передати свої емоції та реакції на сучасний світ.
- Зіткнувшись з урбанізованим середовищем, вони створювали роботи, що критикували соціальні проблеми та відображали відчуженість та емоційне дистанціювання людей у містах.
Стилі та течії
Члени групи Die Brücke відображали емоції через провокаційні зображення сучасного життя, вказуючи на відчуженість міського суспільства. Вони використовували спотворені форми та яскраві кольори, щоб викликати емоційну реакцію. Ксилографія «Програма» слугувала маніфестом групи, яка намагалася відмежуватися від академічних традицій.
У групі Der Blaue Reiter художники використовували абстракцію та символізм, намагаючись виразити духовні аспекти буття. Їх назва походить від символу коня та вершника, що символізував перехід від матеріального до духовного. Хоча група швидко розпалася через Першу світову війну, її вплив був значним.
Французькі художники, такі як Руо, Шагал і Сутін, також принесли свій внесок у розвиток експресіонізму, використовуючи яскраві кольори та спотворення форми. Їх стиль виявився впливовим на подальші покоління митців.
Оскар Кокошка та Егон Шіле з Австрії також відображали експресіонізм через зображення людського тіла зі складними лініями та яскравими кольорами. Хоча вони не були членами конкретної групи, їх внесок у розвиток стилю був значним.
Представники руху та їх відомі твори
Протягом усього свого творчого життя Едвард Мунк зосереджувався на сценах смерті, агонії та тривоги, які стали призначеною маркою експресіонізму. У його найвідомішому полотні, «Крику», він відобразив боротьбу індивідууму з суспільством. Інспірація для цієї роботи прийшла під час прогулянки мостом над Осло, коли він описує, як небо стало червоним, і він почув величезний крик природи, що викликає у нього страх. Хоча сам Мунк не бачив події, зображеної на картині, «Крик» передає велику тривогу і стає символом загальної тривоги перед матеріальним світом. Це полотно стало втіленням емоційної реакції художника та однією з ключових тем експресіонізму, що продовжує вражати художників протягом 20 століття.
Художник Франц Марк, відомий своїм використанням символіки тварин, став ключовим представником руху Der Blaue Reiter. Його творчість, зокрема полотно «Великі сині коні», є відображенням його специфічного погляду на духовне оновлення. Використання яскравих кольорів, роздробленості простору та геометричних форм на полотні свідчить про вплив кубізму та орфізму. Однак, Марк відзначався унікальним підходом до фантастичних сюжетів, які відображали його погляд на духовний світ, зокрема у зображенні синіх коней на цій картині. Для нього відхід від реалістичного зображення означав перехід до емоційного та автентичного вираження. Колір для Марка мав символічне значення, а не лише описову функцію, і він використовував його, щоб передати своє власне бачення духовності та внутрішнього світу.
Художник Карл Шмідт-Роттлуфф, колишній співзасновник Die Brücke у Дрездені, переїхавши до Берліна, створив «Будинки вночі» – абстрактне зображення міського кварталу. На полотні будинки відокремлюються один від одного під незвичними кутами над пустою вулицею, що викликає відчуття відчуження в сучасному міському середовищі. Навіть якщо ця картина називається «Будинки вночі», вплив ксилографії на нього невідомий; абстрактні, мінімалістичні форми мають чітку та графічну якість, характерну для численних робіт художника. Яскраві кольори доповнюють прості форми полотна, створюючи враження прихованого відчуття неспокою та відчуженості. Для експресіоністів загальна тривога стала ключовим аспектом міського життя, що вони висвітлювали через зубчасті форми і яскраві кольори, підкреслюючи авангардне бачення художника вуличної сцени.
Художник Ернст Людвіг Кіршнер відомий своїми багатьма берлінськими вуличними сценами, серед яких «Вулиця Берлін» можливо, є його найвідомішою. Його нерівні кутасті мазки, яскраві кольори та витягнуті форми створюють бунтарську атмосферу, що є характерною для творів Кіршнера та представляє стилістичний розрив з традиційними підходами. Кіршнер бажав встановити новий порядок живопису, відмовляючись від імпресіоністських тенденцій та необхідності точного зображення фігуративних форм. У «Вулиці Берлін» він створив перекошену інтерпретацію вуличної процесії, спотворюючи фігури, наче травинки на лузі. Унікальність цієї роботи підкреслюється розташуванням двох повій як центральної точки картини.
Художник Еріх Геккель, експериментував із дерев’яним друком, спокушаючись силою й естетикою цієї техніки та її традиційною німецькою спадщиною. Хоча багато його робіт зображують оголених людей і міські сцени, на картині «Портрет чоловіка» 1919 року Геккель звертається до інтроспективної теми. Витягнуте обличчя, спотворена щелепа і втомлені очі відображають духовну, психологічну і фізичну втому. Цей портрет не лише створює відчуття індивідуальності художника, а й відображає загальний дух того часу та національну втому, що були типовими для епохи експресіонізму.
Художник Хаїм Сутін створив дві відомі версії «Божевільної жінки», присвяченій різним жінкам, і ця з них, безумовно, є найтемнішою. Відчутна напруга у його жорстких мазках та викривлених лініях не позбавляє цю картину глибини характеру. Сутін спонукає глядачів уважно придивлятися до об’єкта, дивитися йому в очі та вивчати його асиметричне обличчя та форму. «Божевільна жінка» втілює суть експресіонізму, віддавлюючи внутрішні муки митця. Сутін виходить за рамки традиційного портрету, розглядаючи цю таємничу та, можливо, небезпечну жінку зблизька, що демонструє його чутливість та сміливість як художника.
Висновок
У висновку хочеться відзначити, що експресіонізм став важливим рухом у світовому мистецтві, який активно розвивався на початку 20-го століття. Його представники, такі як художники групи Die Brücke, Der Blaue Reiter, а також інші митці, змалювали світ через призму емоцій та внутрішнього життя, намагаючись висловити свої відчуття та переживання через мистецтво. Експресіонізм підніс важливі питання про індивідуальність, відчуження та духовність у суспільстві того часу, створюючи твори, які залишаються актуальними й вражаючими й до цього дня. Його вплив на подальший розвиток мистецтва був значним, а його творчий підхід і новаторство дозволили відобразити важливі аспекти епохи і перетворити їх на витвори мистецтва, що залишаються вічними свідченнями про духовний стан того часу.
Альона Дмитрук
