Заїкання – це розлад мовлення, який проявляється мимовільним повторенням звуків або складів, а також періодичним блокуванням або подовженням звуків, складів і слів. Ці збої змінюють ритм і плавність мовлення, що іноді значно ускладнює спілкування та негативно впливає на впевненість людини під час розмови.
Поширеність заїкання
Заїканням страждає приблизно 1% дорослих і 5% дітей у віці від двох до п’яти років. В західних країнах заїкання частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток, з співвідношенням три-чотири до одного. Люди, які заїкаються, зазвичай мають труднощі з певними типами слів, зокрема тими, що починаються на приголосні, першими словами в реченнях, змістовими словами (іменники, дієслова, прикметники) та словами з кількох складів.
Причини заїкання
Причини заїкання досі не до кінця зрозумілі, хоча відомо, що на його розвиток впливають різні фактори. Однією з основних причин вважається генетична схильність, оскільки заїкання часто зустрічається в сім’ях. Люди, які генетично схильні до заїкання, можуть бути більш сприйнятливими до стресу або хвилювання, які можуть провокувати цей розлад.
Форми заїкання
Існують три основні форми заїкання: еволюційне, нейрогенне та психогенне.
Еволюційне заїкання виникає у маленьких дітей під час вивчення мови. Це заїкання зазвичай є тимчасовим і може бути спровоковано хвилюванням, стресом або тривогою. Для більшості дітей ця форма заїкання зникає протягом чотирьох років після появи симптомів.
Нейрогенне заїкання пов’язане з аномаліями в передачі сигналів між мозком і нервовими волокнами та м’язами, що контролюють мову. Воно може виникнути в результаті інсульту, черепно-мозкової травми або вроджених дефектів мозку.
Психогенне заїкання є рідкісним станом, який виникає у осіб, що пережили серйозну емоційну травму або мають історію психічних захворювань. Ця форма заїкання характеризується швидким повторенням початкових звуків слова.
Шляхи подолання заїкання
Від 75 до 80 відсотків дітей, які заїкаються, одужують спонтанно. Одужання часто є результатом підвищення самооцінки та прийняття проблеми. Якщо заїкання не зникає, стан може вимагати діагностики та лікування у логопеда. Логопедична терапія включає методи контролю плавності мовлення та самоконтролю заїкання. Участь батьків є важливою, оскільки вони можуть створити невимушену розмовну обстановку та підтримувати повільний темп мовлення.
Протягом історії багато видатних людей, включаючи письменників, ораторів і акторів, страждали від заїкання в дитинстві або дорослому віці. Серед них – англійський письменник Льюїс Керролл, король Великої Британії Георг VI, гуманітарний діяч Клара Бартон та американський актор Брюс Вілліс. Їхні досягнення свідчать про те, що заїкання не є непереборною перешкодою і його можна подолати за допомогою належної терапії та підтримки.
Данило Ігнатенко
