Актуальність філософії в тому, що вона не вела до ненависті, вбивств. Перекручення ідей комунізму як царства свободи в Карла Маркса, надлюдини, вищої раси в Фрідріха Ніцше диктаторськими режимами – це не продовження практичної реалізації поглядів філософів, а лише пропаганда масам, для використання їхнього невігластва в власних цілях.

Безсмертні думки філософів дійсно важливі для нашого суспільства. Наприклад, Сократ запитував: «Чи не соромишся ти турбуватись про гроші, аби мати їх якомога більше, про славу й почесті, а натомість про розум, істину, про душу свою не дбаєш і не стараєшся, щоб була вона якнайкраща?» Епіктет говорив: «Існує тільки одна дорога до щастя — припинити перейматися тим, що не підвладне нашій волі». Рене Декарт сформулював важливий принцип людського існування «Cogito ergo sum» мислю, отже я існую.

Крім покращення раціональності, філософи не виправдовують лицемірство. Етичне ставлення до людства, відкрито чи приховано присутнє в філософських поглядах. Для сучасних людей інформаційного суспільства, філософія виконує фільтруючу і захисну роль. Вона дозволяє не захлинутися в потоці постійної, нової, перемінливої інформації. Узагальнює знання будь-якої людини, навчає критично мислити, формулювати свої думки в усних промовах, письмових текстах.

The post Актуальність філософії в XXI столітті first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Кожна людина рано чи пізно питає – Хто я? Для чого тут? Це запитування є першим філософським кроком. Більшість індивідів не сперечаються над так званим вічним питанням, що первинніше – матерія чи ідея (дух, душа). Любить хтось філософію, терпіти її не може, чи ставиться до неї нейтрально, але будь-хто зустрічається з філософськими запитаннями.

Великі школи були засновані філософами: «Піфагорейство», «Платонічна Академія», «Ліцей Арістотеля», «Сад Епікура», «стоїцизм Зенона», «Флорентійська Академія». Філософські ідеї часто спотворювалися. Це сталося з поглядами Платона, Карла Маркса, Фрідріха Ніцше та ін. Слід зазначити, що філософія не є панацеєю, вона важлива, але не абсолютна. Її можна порівняти з приправами, без яких страви стають не такими смачними.

З поглядами філософів зустрічаємося, тоді коли заглядаємо в їхні твори. Найкращі книги для захопливого читання такі: «Бесіди» Епіктета, «Листи до Луцилія» Луція Аннея Сенеки, «Апологію Сократа», деякі діалоги Платона, «Промова про людську гудність» Піко делла Мірандоли, «Міркування про метод» Рене Декарта, «Афоризми про мудрість життя» Артура Шопенгауера, «Міф про Сізіфа» Альбера Камю.

Філософія не є сукупністю афоризмів. Вирвані з контексту уривки філософів, які поширюються соціальними мережами, не ведуть до критичного мислення. Вони можуть підштовхнути людину до зацікавлення філософськими поглядами. Справжнє ознайомлення, відбудеться, тільки коли читач візьме в руки, чи знайде електронний варіант першоджерел Платона, Хосе Ортеги-і-Гассета, Еріха Фромма, Піко делла Мірандоли.

The post Коротко про цікаві філософські книги first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Ні викладач, ні його учні не володіють поняттями, крім «уявного експерименту» і слова «логіка», не здатні до створення своїх концепцій. Вони весь час тільки знаходять відповіді на питання, що зробити, щоб вижити, продовжити рід, перечекати наслідки глобальної катастрофи в бункері. Насправді фільм не про філософію, він про виживання в апокаліпсисі.

Актори грають погано, режисер швидше за все хотів зняти таке кіно, яке покаже людям мислення філософів, але сам він знайомий з  філософією за цитатами з інтернету, або дуже коротким оглядом вікіпедії. Цікаво, що майбутні філософи вчаться тільки за підручниками, а свої висновки роблять на основі фільмів про виживання. Кіно не справляється з психологічною напруженістю, все репліки акторів награні, в них не віриш, а дії з словами необдумані.

Хто хоче дивитися фільми про виживання, де можна стежити за цікавим сюжетом, роздумами, вчинками персонажів в складних ситуаціях, наближених до реальності краще подивіться: «Куб», «Мисливці за розумом», «Повелитель мух», «Королівська битва», «Життя Пі ». Звичайно художній фільм «Філософи» можна переглянути, щоб витратити час, або порівняти цей `шматок плівки з хорошим кіно.

The post Фільм The Philosophers «Філософи» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

У вигляді інтерв’ю з журналістом, письменником та громадським діячем Томасом Леаніччі, Папа Франциск написав основні дискутивні проблеми життя християнської молодої генерації як майбутнього церковної інституції. Як повідомляє інформаційне агентство «InVictory» з посилання на ресурс «Сибирская католическая газета», офіційна публікація напрацювання папи презентована до Всесвітнього дня молоді, випереджатиме Генеральну асамблею єпископів у день Вербної неділі.

У преамбулі  до пастирської  книги мовитиметься до читача у формі звернення до молоді у ​​всьому світі, незалежно від віросповідання, статі, походження, а також відношення до церковного інституту. Як зазначає «Сибирская католическая газета», уся ключова мета книги – спосіб «поспілкуватись» архіпастирю церкви з молоддю, а також спробою вступити з ними в «безстрашний, глибокий, що запам’ятовується діалог».

У бесідах з Леанчіні папа Франциск висловлюється з приводу найбільш пекучих проблем сучасності і зазначає роль молодих героїв загального історичного процесу, «витягуючи цих Велиих Забутих нашого неспокійного часу з придорожніх канав, куди вони були викинуті».

Нагадаємо, що у форматі інтерв’ю, це далеко не дебютна книга Папи римського. Так, у січні 2016 року була опублікована книга за назвою «Ім’я Бога – Милосердя» з відповідями Святішого Отця на 40 питань, сформульованих йому відомим італійським журналістом Ватикану Андреа Торнієллі.

The post Папа Франциск презентує нову книгу присвячену молоді first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Перший текст читається, немов слова оракула, збірник афоризмів чи філософська поема. Другий твір відрізняється блискучим літературним стилем, метафоричністю, живими образами. Кожна з книг є глибокою, багатогранною, наповненою смислами. Перечитуючи твори двох китайських мудреців, можемо спостерігати, що в них закодована не тільки філософія, але й елементи психої-фізичної практики.

Пізніше, з вчення двох китайських філософів утворилася релігія. Вона має своїх божків, Лао цзи став одним з головних богів, додалися буддійські та конфуціанські мотиви. Містика древніх текстів обросла магічними нашаруваннями, таким як заклинання духів, віра в досягнення безсмертя фізичного тіла, шкідлива алхімія (вживання ртутної таблетки ) і т.д.

«Дао де цзин», «Чжуан цзи», не рідко вважають трактатами китайської філософії. Це одночасно і вірне, і не зовсім коректне твердження. Розгорнутої філософської системи, як в Платона чи Аристотеля ви в них не знайдете. Ці тексти можна порівняти з фрагментами Парменіда, Геракліта, але тільки в певній мірі. Лао Цзи більше натякає, задає запитання, Чжуан Цзи намагається показати свій досвід осягнення Дао через притчі, анекдоти, діалоги.

The post Коротко про Дао де цзин і Чжуан цзи first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Після успіху першої опублікованої книги, інші його твори, також стали вдалими, інколи вони були лідерами продаж. Сюжет «Записника» простий, але текст написаний майстерно. Книгу не варто вважати дешевим любовний романом, цілком християнським романом. Її буде цікаво читати чоловікам, жінкам, людям різної вікової групи. В «2004» році американський режисер Нік Касаветіс екранізував «Записник» (Щоденник пам’яті).  Після прем’єри фільму, роман знову популярним.

Ніколас Спаркс розповідає про історію любові Ноя і Еллі. Ми знайомимось з цими добрими, творчими героями, яким хочеться спіпереживати. Вони зустрілися в юнацькому віці, пережили розставання, другу світову війну, смерть, хвороби. Згодом, ми дізнаємося трагічні обставини в житті Ноя і Еллі. Любов головних героїв народившись в підлітковому віці, заново розгоряється через десять років, продовжує палати, не згасає.

Незважаючи на свої почуття, їхнє кохання не зображується, як руйнівна стихія, герої намагаються допомагати оточуючим. Інколи ці стосунки виглядають настільки гармонійно, що в таку історію важко повірити. Ніколас Спаркс створив Ноя та Еллі благородними, розумними, надихаючими людьми. Вони захоплюються поезією Волта Вітмена, красою природи, пишуть один одному листи. Вражає, що герої роману, за всі роки не зіпсувалися, не стали цинічними, навпаки зберегли віру людяність.

В книзі «Записник», не тільки гарно описує почуття двох люблячих людей. Письменнки вміло змальовує пейзажі, ліс, лебедів, озеро, небо, хмари. Ніколас Спаркс демонструє змістовні, глибокі роздуми Ноя і Еллі. «Записник» – це історія рідкісного кохання. Автор надихає вірити читачів в добро, красу і любов. Роман дуже поетичний, деяка сентиментальність в творі не робить книгу спрямованою тільки на жіночу аудиторію. Ніколас Спаркс написав твір, який містить в собі свій особливий світ. В реальності такі хороші герої малоймовірні, але мистецтво повинно показувати кращу дійсність. З цим завданням  «Записник» справляється дуже добре.

The post «Записник». Історія любові від Ніколаса Спаркса first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Сюжет твору трішки повторює перекази про життя Гаутами Будди, але автор розділив історичного прототипа. Ми зустрічаємося з пошуками сина царя, який прагне пізнати Істину. В романі він зазнає багатьох небезпек, життя зводить його з аскетами, куртизанкою, купцями. Принц Сіддхартха постійно навчається, не зупиняється на досягнутому, йде тільки вперед. Також царевич спілкується з Буддою, який не проповідує канонічні буддистські догмати.

Незважаючи на багато роздумів, книга читається легко. В певні моменти вона розслабляє, наче спокійна музика. Герман Гессе вміє красиво описати природу. Ліси, річки, долини не є фоном тексту, а скоріше персонажами. Світ аскетів і бажання звичайних людей показуються як крайнощі. Письменник ненав’язливо налаштовує на серединний шлях. В нього це не тільки буддистський спосіб життя, а рекомендація для всіх, хто вдосконалюється.

Занурення Сіддхартхи в умертвління плоті, так само як його заглиблення багатство, розкіш, задоволення веде до залежності. Герман Гессе показує в художній формі сансару (коло перероджень і надмірних бажань). Вражає цілеспрямованість царевича, він добивається того, що задумав, послідовно йде до власних цілей. Тоді, коли Сіддхартха забувається за увагу, його зосередження втрачається. Прив’язаності оволодівають головним героєм, але письменник не зображує його як негативного персонажа.

Герман Гессе нагадує людям про любов до ближнього, терпіння, милосердя. Його персонажі не схожі на аморальних істот. Кожний з них заслуговує на співчуття і розуміння. Надмірні бажання Сіддхартхи зв’язують сина царя, вони полонять його, обплітаються наче ланцюги, не дають досягнути незалежності. Сансара в Гессе невіддільна від майї (ілюзії). Поступово головний герой забуває за прагнення до Істини. Мамона (багатство), надмірний гедонізм (задовлення), нарцисизм (егоцентризм) огортають царевича, немов липка масса.

Згодом Сіддхартха вчиться всьому заново. Він навчається осягати красу і неповторність миттєвостей життя. Від крайнощів принц намагається перейти до гармонії. Шукач Істини відмовляється від старих перепон, знову повільно йде далі. Сіддхартха розуміє важливість милосердя. Царевич вслуховується в природу, людей, в Всесвіт. Принц  спостерігає життя, перестає засуджувати оточуючих. Істина переходить в гармонію, протилежності поєднуються.

Після першої світової війни цю книгу, можна, вважати лікувальним засобом проти негараздів людської цивілізації. Незважаючи на таке ствердження культури, піднесення цінності Краси, Добра, Істини, в двадцятому столітті відбулася друга світова війна. Невивчені уроки  принесли суспільству гіркі наслідки. Герман Гессе продовжував писати, незважаючи на війни і розруху, його твори були світлими провідниками в буденності, жорстокості людського існування. «Сіддхартха» – це неперевершений шедевр, який не старіє, він був цікавим в минулому столітті, але цінність його не зникне і в мабутньому.

The post “Сіддхартха” Германа Гессе: пошук Істини first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Роман Германа Гессе «Степовий вовк» був опублікований в 1927 році. Книга є чудовою з різних причин. Вона може розглядатися як фантастичний текст в жанрі магічного реалізму, як притча про незвичайну людину і суспільство, як психотерапія, белетристика, інтелектуальний твір, або фантазія психічнохворого письменника. «Степовий вовк» має унікальну структуру. Роман складається з різних частин переплетених між собою своєрідним чином: передмова видавця, записки Гарі Галлера, трактат про Степового вовка. В них, ми зустрічаємо і реальне життя, і внутрішній світ головного героя.

Герман Гессе був свідком деяких подій, які сильно вплинули на нього. Вони підштовхнули його до написання роману «Степовий вовк». З 1912 по 1926 він пережив: психічне захворювання першої дружини і розлучення з нею, важку хворобу сина, першу світову війну. Написав декілька романів, вірші, оповідання, повісті. Смерть батька, душевні кризи, сеанси психоаналізу в учня Карла Густава Юнга психіатра Йозефа Ланга, невдале сімейне життя з другою дружиною Рут Венгер тяжіли над Германом Гессе.

До «Степового вовка» автор вже був знаменитим письменником. Популярність йому принесли твори: «Душа дитини» (1918 р.), «Клейн і Вагнер» (1919 р.), «Останнє літо Клінгзора» (1919 р.), «Деміан» (1919 р.), «Сіддхартха» (1922 р.), «Курортник» (1925 р.). Пройшовши через більше як 72 психоаналітичні сеанси, Герман Гессе став вивчати праці психологів: Зігмунда Фройда, Карла Густава Юнга. Він не тільки намагався відновити своє психічне здоров’я, але і використати матеріали особистого життя для написання нової книги.

Читаючи Степового Вовка, інколи виникає враження, що писав його молодий бунтар. Письменник створив цей роман, коли мав п’ятдесят років. В творі анархічні нестримна стихія змінюються на гармонію, згодом герою знову поглинають архетипи підсвідомості. Міщанський світ протиставляється вічним ідеям. Реальність і вимисел тісно взаємодіють між собою. Інколи важко відрізнити, де починається дійсність, де завершується сон.
Сюжет роману починається з передмови видавця. Він начебто зустрічався з письменником Гарі Галлером, коли той жив в будинку його тітки. Ми дізнаємося, що головний герой одного разу виїхав з кімнату, яку знімав. На згадку від нього залишилися «Записки Гарі Галлера». В тих записах розповідається про людей, яких зустрів письменник в певний період життя. Серед дійових осіб присутні: вродлива Герміна, музикант Пабло. Все, що трапилося з Гаррі в дійсності, віддзеркалюється в його снах. Відрізнити дійсність від марень непросто.

В буденному житті письменник роздумує над міщанським життям більшості людей. Себе, він часто називає Степовим вовком, через власну самотність, таємничість. Роман Германа Гессе – це сон в сні, видіння в видінні, книга в книзі. Гарі Галлер в записках читає трактат про Степового вовка. Поступово, читач заплутується в цих подорожах головного героя. В особливі моменти натхнення Галлер пише вірші про «божественний світ». Читаючи трактат про Степового Вовка, письменник дивується, адже там розповідається про Гаррі і його роздвоєння. Герман Гессе поступово розділює душу Гарі Галлера. І нас чекає не дві частини: тінь і свідомість, а різноманітні архетипи: жінки, чоловіки, духи і т.д. Всі дивні події відбуваються в магічному театрі, тут жодний образ не затримується надовго. Ми спостерігаємо і екшн, і сцени боротьби, і музику, яка як і поезія завжди незримо перебуває з Гаррі.

Життя письменника показане дуже суперечливим. Натхнення намагається переважити суїцидальні думки, ідеальні образи доповнюють розчарування і кризу буденності. Мало розкриті люди, які оточують Гаррі Галлера протиставляються глибоким персонажам з магічного театру. Твір наповнений різноманітними алюзіями, філософськими ідеями, психологічними дослідженнями, багатогранними персонажами. В «Степовому вовкові» є безпросвітний песимізм і депресивність, оптимізм і піднесеність. Роман не тільки цікавий, він прагне викликати в читачів катарсис, очищувати їхню душу від негативу, відчаю, пригнічення. Глибина смислів покрита інтригуючим сюжетом. Здається, що мета Германа Гессе – це допомога всім, хто опинився в кризисному стані. Він прагне допомогти зрозуміти іншим власну недовершеність, проблеми, які виникають в взаємодії з іншими. Степовий вовк і Гарі Галлер існують в кожній людині. Головна ціль – не розділяти ці половинки, а поєднати їх в гармонії. Прагнути до унікальності, але не забувати про цілісність.

The post Людське розділення і Єдність в романі Германа Гессе «Степовий вовк» first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.

Cвященнка книга буддистів була записана на пальмових листках, вона отримала назву «Трипітака» або «Тіпітака» (три кошики).

Основні елементи буддизму такі: швидкоплинність всього існуючого, серединний спосіб життя, чотири благородні істини, восьмиступеневий шлях до нірвани. Сідхартха Гаутама був з княжої родини, до 29 років жив в розкоші, згодом ще 6 – 7 років провів в найстрогішому аскетизмі, він зрозумів, що крайнощі не приводять до добра, тому найкращий варіант зберігати середину (в текстах дається образ струни, якщо вона недотягнута, то звуку не буде, якщо ж перетягнута, музика не буде лунати).

Чотири благородні істини такі: 1. Життя, яке ми проводимо, веде до «Дукха» страждання (фрустрація, незадоволеність, занепокоєння, хвилювання); 2. Існує причина страждання – це трішна або танка спрага (безмірні бажання); 3. Тільки подолавши безмежні бажання ми зможемо звільнитися від страждань; 4. Вісім сходинок приведуть до нірвана (пробудження) і перемоги над стражданням: 1) правильні погляди; 2) правильні наміри; 3) правильна мова; 4) правильні дії; 5) правильний спосіб життя; 6) правильні зусилля; 7) Правильне усвідомлення; 8) правильна увага.

Згодом буддизм почали розділяти на хінаяну (малу колісницю) напрям, який вважає каноном тільки «Трипітаку», або тхеравада (вчення старійшин) і махаяну (велику колісницю) – течія, яка визнає не тільки тіпітаку, але й пізніші буддійські сутри (книги): Праджняпарамітра-сутра, Атамскара-сутра та ін. В багатьох підручниках вважається хінаяна більш аскетичною в порівнянні з махаяною, аде таке твердження застаріле. Найпопулярнішими течіями буддизму зараз є школа Карма-кагью, Дзен-буддизм, Школа Чистої Землі та ін. Він поширювався з північної Індії до Шрі-Ланки, через Непал, Бутан, Тібет, М’янму, Тайланд, Китай, Корею, Японію, В’єтнам, Монголію. Так давнє вчення Сідхардтхи Гаутами трансформувалося в світову релігію.

Тарас Клок

The post Коротко про Буддизм first appeared on Wake Up Media — наука, історія, мистецтво, психологія.