Римські лазні в Баті, одні з найкраще збережених громадських лазень античного світу, є унікальним археологічним та історичним пам’ятником, який відображає вплив Римської імперії на території сучасної Великобританії. Побудовані приблизно в 70 році н. е. на місці геотермальних джерел, ці лазні стали центром соціального, релігійного та лікувального життя римської Британії. Сьогодні вони розташовані в місті Бат, Англія, і є частиною об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Геотермальні джерела та їхнє значення
Гарячі мінеральні джерела, які вириваються з землі при температурах, що перевищують 40 °C, були відомі ще доримським кельтським племенам. Головне джерело щодня виробляє понад 1,3 мільйона літрів води, що робить його одним із найпотужніших у Європі. За легендою, розказаною Джефрі Монмутським, цілющі властивості джерел відкрив Бладуд, батько короля Ліра. Захворівши на проказу, він помітив, що свині, які купалися у воді, одужували. Спробувавши воду сам, Бладуд також вилікувався, що стало початком використання джерел для лікування.
Культурний та релігійний вплив
До приходу римлян джерела були пов’язані з кельтською богинею Суліс, яку шанували за її цілющу силу. Римляни, які прибули на ці землі, ототожнили Суліс зі своєю богинею мудрості Мінервою та назвали місце Aquae Sulis, що означає «води Суліса». Вони створили тут курорт, який став відомим у всій імперії. Комплекс включав храм з колонадою, присвячений Мінерві, та розкішні лазні, які використовували гарячу воду для лікувальних та релігійних цілей.
Архітектура та функціонування лазень
Римські лазні в Баті були справжнім архітектурним шедевром свого часу. Комплекс складався з низки приміщень, кожне з яких мало своє призначення. Купальники спочатку відвідували тепідарій (теплу кімнату), потім переходили до кальдаріуму (гарячої ванни), а завершували процедуру зануренням у фригідарій (холодну ванну). Велика Баня, центральний елемент комплексу, була оточена сходинками з усіх боків і слугувала місцем для соціальних зустрічей. Вимощена підлога та ніші в стінах дозволяли відвідувачам спостерігати за тими, хто купався, не займаючи активну участь у процесі.
Історичний розвиток та занепад
Лазні активно використовувалися до IV–V століть, коли римляни покинули Британію. Після цього комплекс занепав, але його руїни збереглися під землею. Археологічні розкопки, які почалися в 1870-х роках, дозволили відкрити цю унікальну пам’ятку. Сьогодні Велика Баня знаходиться нижче рівня сучасної вулиці та відкрита до неба, що дозволяє туристам оцінити її велич.
Сучасне значення та охорона
У XX столітті лазні час від часу використовувалися для купання, але після трагічного випадку в 1978 році, коли одна з відвідувачок померла через інфекцію, викликану амебою, доступ до води був закритий. У 1987 році Римські лазні стали однією з причин включення міста Бат до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це підкреслило їхнє значення як унікального історичного та культурного об’єкта, який зберігає спадщину античного світу.
Данило Ігнатенко
