Мова пехлеві — це мертва мова іранської мовної групи, яка належить до індоіранської гілки індоєвропейської мовної сім’ї. Вона є середньоперською (або середньоіранською) мовою, що використовувалася з кінця династії Ахеменідів (559–330 рр. до н. е.) до появи ісламу в VII столітті нашої ери. Пехлеві залишається важливим культурним і історичним явищем, адже вона стала мостом між давньоперськими мовами та сучасними іранськими мовами, такими як перська та дарі.
Витоки мови
Пехлеві походить від діалекту парфянської мови, яка була поширена на території сучасного північно-східного Ірану. Парфяни, які витіснили грецьких володарів у 247–246 роках до н. е., домінували в регіоні протягом п’яти століть. Незважаючи на це, грецька мова залишалася офіційною мовою Парфянської імперії до I століття нашої ери. З часом пехлеві стала офіційною мовою імперії, що сприяло її широкому поширенню.
Важливу роль у популяризації пехлеві зіграли тексти маніхейства — релігійного вчення, заснованого пророком Мані (216–274? н. е.). Ця мова стала засобом передачі релігійних ідей, що значно вплинуло на її розвиток.
Розвиток під час Сасанідської імперії
У 224 році н. е. Ардашир I завоював Парфянську імперію, заснувавши династію Сасанідів. Нова влада прийняла пехлеві як офіційну державну мову та зробила зороастризм державною релігією. Незважаючи на це, інші релігії, такі як маніхейство та буддизм, продовжували існувати в окремих регіонах. Саме через зв’язок із зороастризмом пехлеві стала мовою релігійних текстів, що збереглися до наших днів.
Занепад мови
У 652 році н. е. Сасанідська імперія була завойована ісламськими силами. Це стало початком занепаду пехлеві як офіційної мови. Однак спільноти меншин продовжували використовувати її, і саме на основі пехлеві сформувалися сучасні перські мови, такі як перська (фарсі) та дарі. Це робить пехлеві важливою ланкою в історії іранських мов.
Пехлеві залишила значний слід у лінгвістичній історії Ірану. Багато слів і граматичних конструкцій, що використовуються в сучасній перській мові, мають свої корені саме в пехлеві. Крім того, через релігійні тексти зороастризму мова пехлеві стала важливим джерелом для вивчення давньої іранської культури та релігії.
Данило Ігнатенко
