Мокша — це одна з найглибших і найважливіших концепцій у індійській філософії та релігії, що символізує звільнення від нескінченного циклу народження, смерті та переродження, відомого як сансара. Це поняття, яке об’єднує різні релігійні традиції Індії, включаючи індуїзм, буддизм і джайнізм, і є кінцевою метою духовного шляху для мільйонів віруючих. Слово «мокша» походить від санскритського кореня «muc», що означає «звільнити», і буквально перекладається як «визволення» або «спасіння».
Цикл страждань і перероджень
Ідея мокші тісно пов’язана з концепцією сансари — циклу народження, смерті та переродження, який, за переконанням багатьох індійських традицій, є джерелом страждань для людини. Сансара визначається законом карми, згідно з яким кожна дія, думка чи намір мають наслідки, що впливають на майбутні переродження. Таким чином, життя людини розглядається як павутина залежностей, звільнитися від якої можна лише через досягнення мокші.
Різні шляхи до мокші
Хоча мокша є спільною метою для багатьох індійських релігій, шляхи до її досягнення різняться в залежності від традиції. У індуїзмі, наприклад, існують чотири основні шляхи до звільнення:
- Джняна-йога — шлях знання, який передбачає усвідомлення єдності індивідуальної душі (атмана) з абсолютною реальністю (Брахманом).
- Бгакті-йога — шлях відданості Богу, де любов і служіння Божеству стають основним засобом звільнення.
- Карма-йога — шлях дії, який полягає у виконанні своїх обов’язків без прив’язаності до результатів.
- Раджа-йога — шлях медитації та контролю розуму, що веде до внутрішнього просвітлення.
У буддизмі концепція мокші набуває форми нірвани — стану, в якому припиняються страждання та прив’язаність до матеріального світу. На відміну від індуїзму, буддизм заперечує існування постійного «Я» (атмана), і звільнення тут розуміється як усвідомлення порожнечі та відсутності самості.
Джайнізм, з іншого боку, акцентує на аскетичній практиці та ненасильстві як головних засобах досягнення мокші. У цій традиції звільнення розуміється як вихід душі з-під впливу карми та досягнення стану вічної блаженності.
Епістемологічна трансформація
Деякі філософські школи, такі як Адвайта-веданта в індуїзмі, розглядають мокшу не як фізичний перехід, а як епістемологічну трансформацію — зміну сприйняття реальності. Згідно з цим підходом, світ, який ми спостерігаємо, є ілюзією, а звільнення полягає в усвідомленні істинної природи реальності, яка є єдиною та не поділеною.
Незалежно від релігійної традиції, мокша залишається символом надії на те, що кожна людина може знайти шлях до внутрішнього миру та свободи.
Данило Ігнатенко
